Відповідно до статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в період дії воєнного стану роботодавець своїм рішенням може обмежити щорічну відпустку працівника тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.

Надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки в зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки в зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, обмежену 24 календарними днями, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати.

Невикористані дні такої відпустки переносяться на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця, невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.

Проте згадані норми не застосовуються до керівних працівників закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників.