Звільнення працівника за власним бажанням здійснюється на підставі наступних норм, в залежності від виду укладеного трудового договору:

1. ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), якщо трудовий договір з працівником безстроковий (укладений на невизначений строк);
2. ст. 39 КЗпП, якщо з працівником укладений строковий трудовий договір.

При звільненні за власним бажанням необхідно дотримуватися певних правил.

Правило 1. Про звільнення працівник має попередити роботодавця письмово за два тижні. Таке попередження здійснюється шляхом подання працівником роботодавцю заяви на звільнення.

Правило 2. Звільнення без попередження за 2 тижні можливо, тільки якщо бажання працівника зумовлене неможливістю продовжувати роботу (ч. 1 ст. 38 КЗпП), тобто у працівника є поважні причини для звільнення, наприклад:

1. переїзд на нове місце проживання;
2. переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
3. вступ до закладу освіти;
4. неможливість проживання у цій місцевості, підтверджена медичним висновком;
5. вагітність;
6. догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;
7. догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
8. вихід на пенсію;
9. прийняття на роботу за конкурсом;
10. інші поважні причини.

Зверніть увагу! Вищезазначений перелік не є вичерпним, у ч.1 ст. 38 КЗпП також вказано «інші поважні причини»

Важливо! У зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника, він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури) (ч. 1 ст. 4 Закону України від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» ( далі – Закон №2136)).

Про наявність поважних причин працівник має попередити роботодавця, вказавши на них у заяві на звільнення, а також додавши до заяви відповідні документи. А роботодавець має розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник (строк теж потрібно зазначити в заяві на звільнення).

Правило 3. Можливість звільнення працівника за власним бажанням без «двотижневого відпрацювання» також передбачена для випадків, коли роботодавець порушує трудове законодавство (ч. 3 ст. 38 КЗпП), а саме:

1. Не дотримується законодавства про працю, умов колективного або трудового договору.
2. Чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо припинення цього, що підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

При звільненні за такими підставами працівник теж має вказати в заяві на звільнення підстави, бажану дату звільнення і має додати підтвердні документи (за наявності).

Зверніть увагу! Звільнення працівника за власним бажанням, яке обумовлене вищеназваними порушеннями роботодавця, здійснюється з виплатою вихідної допомоги на підставі ст. 44 КЗпП у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку

Правило 4. Працівник, який подав заяву на звільнення за власним бажанням, має право протягом двотижневого строку відкликати свою заяву, і звільнення в цьому випадку не проводиться. Але є виняток, коли працівник не може відкликати свою заяву: якщо на його місце вже запрошений новий співробітник у порядку переведення з іншого підприємства (ч. 4 ст. 24, ч. 2 ст. 38 КЗпП). На цей момент звертає увагу Верховний Суд в п. 12 Постанови від 06.11.992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Таке відкликання зазвичай оформлюється відповідною заявою працівника про відкликання заяви на звільнення. Крім того, якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою.

Правило 5. Якщо з працівником укладено строковий трудовий договір (відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 23 КЗпП), то розірвати такий договір достроково на вимогу працівника можливо тільки в разі:

1. хвороби або інвалідності працівника, які перешкоджають виконанню роботи за договором;
2. порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору;
3. у випадках, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП.

Підсумовуючи все вищевказане, у разі звільнення за власним бажанням слід оформити наступні документи:

1. Заяву працівника на звільнення за власним бажанням. У разі наявності поважних причин для звільнення в заяві вказуються ці причини та бажана дата звільнення;
2. Наказ про звільнення, який укладено або за типовою формою № П-4, затвердженою Наказом № 489, або у довільній формі із зазначенням усіх необхідних реквізитів, що вказані у типовій формі;
3. Внести запис про звільнення працівника (якщо трудова книжка зберігається у роботодавця, або за бажанням працівника).

В залежності від конкретних обставин запис про звільнення може бути таким: «Звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України», а у разі звільнення за власним бажанням з поважної причини робиться, наприклад, такий запис: «Звільнений за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за інвалідністю, ст. 38 КЗпП України» (див. лист Мінсоцполітики від 29.08.2012 № 311/13/116-12).