У ст. 38 КЗпП прямо зазначається про документальне підтвердження лише двох поважних причин:

1. неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
2. догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;

Але на практиці завжди вимагають підтвердження тієї чи іншої поважної причини, зазначає Галина Казначей, ProPodatki.com.ua. На цьому також наполягають і суди. Як зазначається в постанові КЦС ВС від 23.12.2019 р. у справі №551/303/17, причини розірвання договору у строк, про який просить працівник, мають об’єктивний характер, підлягають розумному поясненню та обґрунтуванню. Наприклад, переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість може бути підтверджено копією наказу (розпорядження) про переведення, а вагітність — медичною довідкою тощо.

Зверніть увагу на судову справу №361/3115/19 (постанова Київського апеляційного суду від 11.03.2020 р.). В цій справі поважною причиною звільнення працівниці був терміновий переїзд на нове місце проживання. До заяви про звільнення надано посадочний документ (дата вказана днем звільнення). Разом з тим, працівниця також надала довідку про її реєстрацію за новою адресою для підтвердження. Тут рішення було прийнято на користь працівниці, яку незаконно звільнили за прогул на згідно з ч. 4. ст. 40 КЗпП. Рішенням суду підставу звільнення змінено на ч. 1 ст. 38 КЗпП (за власним бажанням з поважних причин).

Але суди не завжди на стороні працівника. В ухвалі від 31.01.2019 р. у справі №647/1915/18 КЦС ВС зазначено, що працівник подав заяву про звільнення за власним бажанням у зв’язку із погіршенням стану здоров’я, але підтверджуючих документів не надав. І суд зазначив, що трудовий договір було правомірно розірвано по закінченню двотижневого строку, перебіг якого почався з часу подання заяви про звільнення, позаяк працівник не надав доказів того, що через погіршення стану здоров’я не може виконувати посадові обов’язки.