Відповідно до частини четвертої статті 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до листа Міністерства економіки України від 24.06.2024 № 4701-05/45070-09, якщо працівник, який працює у роботодавця за сумісництвом, бажає працювати у цього роботодавця за основним місцем роботи, то таку процедуру слід реалізувати через механізм звільнення працівника з місця роботи за сумісництвом та прийняття його на основне місце роботи. Це пов’язано з тим, що законодавство про працю не містить механізмів переведення працівників з основного місця роботи на роботу за сумісництвом та навпаки. Разом з тим, працівник не може працювати за сумісництвом, не маючи при цьому основного місця роботи.

Якщо договір із сумісником було розірвано та укладено новий за основним місцем роботи, то відповідно до частини першої ст. 24 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» звільненому працівнику виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.