Роботодавець може самостійно запроваджувати виплати мобілізованим працівникам з урахуванням норм статей 9¹ і 97 Кодексу законів про працю України та статті 15 Закону України "Про оплату праці", розмір та порядок нарахування яких має регламентуватися колективним договором підприємства. Якщо колективного договору не укладено, то ці питання має бути врегульовано наказом керівника, виданим після погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Такі добровільні виплати мобілізованим працівникам є нарахуваннями за невідпрацьований час та не передбачені чинним законодавством.

Водночас у разі збереження роботодавцем за мобілізованим працівником середнього заробітку та визначення зазначеної добровільної виплати у розмірі середньомісячної заробітної плати, на думку Міністерства економіки України, таку виплату слід відносити до фонду додаткової заробітної плати у складі видатків на оплату за невідпрацьований час працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків, якщо вони виконуються в робочий час.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Отже, виплата мобілізованому працівнику, яку роботодавець виплачує за власний кошт за умовами колективного договору у вигляді середньомісячної заробітної плати, має бути включена у розрахунок при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки.