Підставами припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП є угода сторін.

Тому головним в цих звільненнях – це взаємозгода, тобто:

• пропозиція про звільнення (заява працівника або лист роботодавця) 
• наказа про звільнення за угодою сторін 
• додаткова угода до трудового договору (у разі за наявності письмового ТД)

У звільненні за угодою сторін є свої нюанси:

1) роботодавець може відмовити у звільненні.

2) день звільнення визначається сторонами (працівник в заяві, роботодавець в наказі)

3) якщо наказ про звільнення прийнято, працівник не має право відізвати заяву про звільнення за угодою сторін.

Отже, якщо роботодавець і працівник вже домовилися про певну дату припинення трудового договору (заява + наказ), то працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою.

Верховний Суд в Постанова від 07.08.2024 по справі № 757/18580/22-ц від 07.08.24 встановив, що між сторонами існувала домовленість про припинення трудового договору за взаємною згодою, що підтверджується заявою працівника від 21 лютого 2022 та наказом про звільнення від 01.03.2022. Тому зміна рішення працівника (відкликання заяви) відбулось вже після видачі наказу про звільнення.

Розглядаючи позов про скасування наказу про звільнення за угодою сторін, суди повинні зʼясувати:

- чи існувала домовленість сторін про припинення ТД за взаємною згодою; 
- чи було волевиявлення працівника на звільнення в момент видачі наказу; 
- чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін; 
- чи була згода роботодавця на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору (Постанова від 31.08.2020 по справі № 359/5905/18)