Працівник подав заяву про звільнення за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП, оскільки підприємство затримувало виплату заробітної плати. Роботодавець відмовив у звільненні за його заявою, продовжував табелювати і пізніше звільнив за прогул. 
А працівник не може працевлаштуватись на іншу роботу, оскільки попередні трудові відносини не припинено.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП працівник має право у визначений ним строк звільнитись за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, а також на вихідну допомогу в  розмірі 3-х зп.

Отже, що робити працівнику, якщо роботодавець відмовляє у звільненні за ч. 3 ст. 38 КЗпП

Подавати позов до суду про:
- встановлення факту припинення трудових відносин (дата - звільнення, яка вказана в заяві)
- стягнення вихідної допомоги за ст. 44 КЗпП
- стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку ст. 117 КЗпП.

В таки судових справах головне довести:

• факт порушення трудового законодавства, наприклад порушення строків виплати зп (доказами може бути виписки по рахунку, розрахункові листки тощо)
• факт подання працівником заяви про звільнення за власним бажанням із зазначенням дати звільнення та з посиланням на норму ч. 3 ст. 38 КЗпП та причини.

При цьому, значення має сам факт порушення законодавства про працю, а не поважність чи неповажність причин такого порушення (Постанова ВС від 13.02.2023 справа №335/6034/21).

А що робити в такому випадку роботодавцю

1. якщо порушення є, звільнити працівника за ч. 3 ст. 38 КЗпП та виплатити вихідну допомогу
2. відмовити у такому звільненні, якщо порушень реально немає
3. звільнити за ч. 3 ст. 38 КЗпП, але не виплачувати вихідну допомогу, тоді працівник через суд буде доводити порушення трудових прав та стягувати вихідну допомогу і середній заробіток за час затримки виплати.

Але в будь-якому разі підприємство само не може змінювати підставу звільнення (тобто з ч. 3 на ч. 1 ст. 38 КЗпП), Постанова ВС від 29.05.2024 справа № 554/169/22).

Кейс підготувала адвокат Ганна Лисенко