Згідно зі ст. 102-1 КЗпП та ст. 19 Закону про оплату праці сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи, нагадує Щербина Світлана, ProPodatki.com.ua

Пунктом 1.1 Інструкції № 58 встановлено, що на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

Оскільки трудова книжка працівника ведеться за основним місцем роботи, відповідно запис до неї про прийняття на роботу за сумісництвом може проводитись за бажанням працівника (пп. 2.14 Інструкції № 58) за основним місцем роботи на підставі витягу з наказу про роботу за сумісництвом.

Отже, вимога в Інструкції №58 щодо права внесення запису про роботу працівника за сумісництвом роботодавцем за основним місцем роботи, залишилася без змін. Тож, роботодавець за місцем роботи працівника за сумісництвом не має права внести запис, навіть до реєстру. Такий роботодавець може надати лише копії наказів (про прийняття та про звільнення) працівнику, який бажає мати запис про роботу за сумісництвом для надання роботодавцю за основним місцем роботи для внесення такого запису в реєстр та/або і в паперову трудову книжку.