Укази Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 № 310-ІХ «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» із змінами (далі – Указ № 310) та № 311-ІХ «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» із змінами (далі – Указ № 311) є чинними (у частині, що не суперечить Конституції України та законодавству України).

Нормами п. 1 Указу № 310 встановлено, що сезонні роботи — це роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не увесь рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців.

Такі роботи виконують сезонні працівники.

Тимчасовими вважаються працівники, які прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), – до чотирьох місяців (п. 1 Указу № 311).

На сезонних та тимчасових працівників розповсюджуються умови і положення, передбачені правилами трудового розпорядку та колективного договору, що діють на підприємстві (тривалість робочого часу і відпочинку, оплата праці, матеріальне стимулювання, умови і охорона праці тощо).

Оформлюють тимчасових, сезонних працівників у загальному порядку:

• працівник пише заяву, на підставі заяви
• видається наказ про прийняття на роботу і
• робиться запис до трудової книжки.
• При цьому роботодавцю необхідно повідомити контролюючі органи про прийняття такого працівника на роботу до її початку.

Відповідно до ст. 23 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Звертаємо увагу, що у наказі або розпорядженні про прийняття на роботу має бути зазначено, що працівник приймається на сезонну або тимчасову роботу, вказується строк, на який приймається такий працівник на роботу, а працівника ознайомлюють з наказом під підпис.

Відповідно до ст. 6 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» із змінами відпустка сезонним працівника надається пропорційно до відпрацьованого часу, це стосується і компенсації за невикористану відпустку.

У разі звільнення тимчасовим і сезонним працівникам у загальному порядку виплачується вихідна допомога при звільненні (ст. 44 КЗпП).