Якщо працівник захворів під час щорічної відпустки, а саме основної, додаткової відпусток, а також додаткової соціальної відпустки працівника, що має дітей, вона продовжується після закінчення хвороби працівника, або її невикористана частина переноситься на інший період.

Продовження чи перенесення основної чи додаткової відпустки у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю гарантоване законом, однак ні Кодекс законів про працю України, ні Закон «Про відпустки» не передбачають звернення працівника з заявою про продовження відпустки, як і необхідності отримання на це згоди роботодавця, оскільки період надання відпустки сторонами вже узгоджено. Єдиним обов'язком працівника є повідомлення роботодавця про тимчасову непрацездатність, яка має бути засвідчена у встановленому порядку, тобто шляхом видачі належним чином оформленого листка непрацездатності, зазначає Тарас Літавський, «АМБЕР, ЮК», адвокат, магістр права, юрист, Юридична Газета.

Раніше така відпустка не продовжувалась автоматично, чим вміло користувались недобросовісні роботодавці. Щоб продовжити відпустку, працівник повинен був подати заяву з відповідним проханням та додати до неї копію листка тимчасової непрацездатності. Роботодавець повинен був на підставі поданої заяви видати наказ про продовження відпустки на кількість днів тимчасової непрацездатності працівника. Самостійне продовження відпустки вважалося прогулом, що могло потягти за собою звільнення.

Однак суди України змінили правову позицію в питанні продовження щорічної відпустки у разі тимчасової непрацездатності працівника, що припадає на період такої відпустки. Наразі під час розгляду справ, що стосуються таких випадків, суди дотримуються позиції, що продовження щорічної відпустки у разі тимчасової непрацездатності працівника, що настала під час відпустки, відбувається автоматично, тобто без відповідної заяви працівника. Відсутність заяви про продовження відпустки не може скасувати законодавчо встановлений обов'язок роботодавця продовжити відпустку на дні тимчасової непрацездатності.

Однак звертаю увагу також на те, що за відсутності у роботодавця можливості продовжити відпустку він може скористатися своїм правом та відкликати працівника з відпустки, якщо для цього є законодавчо встановлені підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 р. у справі № 712/9213/18). Нова правова позиція ВП ВС у цьому питанні значно розширила права найманого працівника задля збереження балансу інтересів сторін трудових правовідносин, що є необхідним у побудові демократичного суспільства.

Таким чином, відсутність заяви про продовження відпустки не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за прогул без поважних причин у тому випадку, якщо найманий працівник попередить роботодавця про хворобу, яка припала на час відпустки, та надасть належним чином оформлений листок непрацездатності. А якщо працівник захоче перенести невідгуляну частину відпустки на інший час, він має написати відповідну заяву й узгодити це з роботодавцем, а роботодавець має видати про це відповідний наказ та ознайомити з ним працівника.

Разом з тим, питання про перенесення відпустки на інший період сторони мають узгодити відповідно до загальної процедури, тобто як працівник, так і роботодавець мають визначитися, чи відповідає новий період відпустки їх інтересам та чи не порушуються процес організації праці, визначений роботодавцем, та право на відпочинок працівника. Перенесення відпустки передбачає звернення працівника з відповідною заявою до роботодавця та видання наказу роботодавцем, що свідчить про волевиявлення сторін на погодження з новим періодом надання відпустки.