Статтею 6 Закону України "Про відпустки" встановлено, що щорічна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Залежно від умов праці (умов колективного договору) тривалість щорічної відпустки на основній роботі і на роботі за сумісництвом може бути різною, тобто на одному із робочих місць вона може бути більшою.

Якщо тривалість відпустки на роботі за сумісництвом більше, ніж за основним робочим місцем, то працівник може приступити до роботи за основним місцем роботи, а за сумісництвом — продовжувати перебувати у відпустці або оформити відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 Закону України "Про відпустки") на основному місці роботи до закінчення відпустки за сумісництвом.

Якщо навпаки, за основним місцем роботи відпустка більше ніж за сумісництвом, тоді працівник має право скористатися п. 14 ст. 25 Закону України "Про відпустки", яка надається в обов’язковому порядку, а саме сумісникам — на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи.

Зверніть увагу, сумісник не зобов’язаний брати відпустку одночасно за основним та за сумісництвом. Він може, наприклад, піти у відпустку тільки за основним місцем роботи, продовжуючи працювати за сумісництвом, або навпаки.