Відповідно до ст. 102-1 КЗпП, сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи, нагадує Щербина Світлана, Дебет-Кредит

Це дозволяють працiвникам, крiм основного трудового договору, додатково укладати трудовi договори за сумiсництвом. Головне, щоб робота за сумісництвом виконувалася у вільний від основної роботи час.

Працiвник може укласти трудовий договiр на роботу за сумiсництвом на пiдприємствi, де вiн працює за основним мiсцем роботи. Таке сумiсництво буде вважатися внутрiшнiм сумiсництвом. Або він може укласти трудовий договiр про роботу за сумiсництвом на iншому пiдприємствi (поза основним мiсцем роботи працiвника), тоді така робота буде зовнiшнiм сумiсництвом. Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Отже, працівник, який працює за основним місцем роботи зі змінним графіком роботи в підрозділі А має право у вільний від основної роботи час працювати за сумісництвом в підрозділ Б з неповним робочим тижнем, навіть 2 дні на тиждень по 5 годин, і це не буде порушенням чинного законодавства.