Локальні нормативні акти про працю, так звана кадрова документація, зазвичай призначені для конкретизації прав та обов'язків сторін трудового договору й забезпечення належного обліку.

Кадрову документацію можна умовно поділити на:

• розпорядчу;

• облікову.

Під час складання документів ураховуються загальні вимоги Національного стандарту "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163:2020". Також можна використовувати типові форми, наприклад, затверджені Наказом № 489.

Наказ є основним документом, що забезпечує розпорядчу діяльність переважної більшості підприємств. Накази – одна з форм організаційно-розпорядчої документації.

Видає накази керівник підприємства на правах єдиноначальності на виконання розпорядчих документів та директивних листів організацій вищого рівня або за власною ініціативою чи ініціативою структурних підрозділів підприємства.

Усі накази мають відповідати чинному законодавству, жоден з них не може супе­речити нормативно-правовим актам.

Залежно від змісту управлінської дії накази на підприємствах видаються з таких питань:

• з основної діяльності (основних питань) підприємства;
• з адміністративно-господарських питань;
• з кадрових питань (особового складу).

Як скласти наказ можна прочитати в матеріалі Оформлення наказів (розпоряджень)

Строк зберігання кадрового наказу залежить не лише від виду наказу, а й від його змісту.

Зазвичай усі кадрові накази мають або окрему нумерацію, або характерні позначення. Детальніше у матеріалі Які індекси у наказів з кадрових питань?

Обов'язковим є ведення реєстру всіх виданих наказів. Це може бути зроблено, наприклад, за допомогою занесення в хронологічному порядку відомостей про видані накази в пронумеровану й прошнуровану книгу, що містить графи "№ з/п", "Дата", "Зміст", "Примітка" тощо.