Трудовим законодавством не передбачено вимог щодо початку або закінчення трудових відносин саме в робочі дні тижня, не встановлено і заборони приймати на роботу або звільняти у вихідний день.

Для випадків звільнення у вихідний або неробочий день зауважимо, що при цьому слід дотримуватися всіх організаційно-правових гарантій, зокрема й щодо видачі в день звільнення трудової книжки та копії наказу про звільнення.

Нагадаємо, що роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника, а якщо трудова книжка зберігається у роботодавця, то, також, зробити відповідний запис і видати йому трудову книжку.

На думку Мінсоцполітики, яку вона виклала  у своєму листі від 05.01.2018 р. № 9/0/22-18/134, якщо день звільнення є вихідним як для працівника, так і для підприємства, то роботодавець повинен виконати обов’язок, передбачений ст. 47 КЗпП (ознайомити працівника з наказом про звільнення, здійснити з ним остаточний розрахунок, видати належним чином оформлену трудову книжку) в останній робочий день працівника. І хоча в листі йдеться про строковий трудовий договір, усе вищевикладене стосується і безстрокових трудових договорів.

Таким чином, якщо сторони вирішили розірвати трудовий договір у вихідний день, то роботодавець:

1) заздалегідь видає наказ (розпорядження) про звільнення працівника бажаною датою, з яким ознайомлює працівника під підпис;

2) в останній робочий день проводить з ним остаточний розрахунок, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми і видає належним чином заповнену трудову книжку та копію наказу про звільнення.