Щорічну додаткову відпустку за роботу зі шкідливими й важкими умовами праці надають працівникам відповідно до ст. 7 Закону про відпустки та Списку № 1, нагадує ЛІГА:ЗАКОН

За особливий характер праці відпустку надають працівникам згідно з п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки та Списком № 2.

За загальним правилом, визначеним у ч. 1 ст. 10 Закону про відпустки, працівник має право лише на одну щорічну додаткову відпустку за підставою, яку він обирає самостійно. Також визначено, що порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав установлює Кабінет Міністрів України.

Проте питання надання працівнику декількох щорічних додаткових відпусток за декількома підставами вирішено постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290, якою затверджено Список № 1 та Список № 2. Нею передбачено винятки щодо окремих професій, посад і робіт, перелічених у Списках № 1 і № 2, які дають право працівникам на додаткові відпустки за декількома підставами одночасно.

Наприклад, якщо у Списку № 1 або № 2 посаду чи професію працівника в графі "Максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, календарних днів" позначено індексом "1", то такий працівник має право також на одержання щорічної додаткової відпустки іншого виду. Тобто як відповідно до Списку № 1, так і відповідно до Списку № 2.

Це стосується, зокрема, робітників, які зайняті на відкритих гірничих роботах, адже вони одночасно вказані у Списку № 2 (п. 4 розд. VII "Будівництво метрополітену, тунелів та інших підземних споруд") та у Списку № 1 (п. 2 розд. ХІ "Будівництво"). Відповідно до Списку № 1 максимальна тривалість додаткової відпустки за шкідливі й важкі умови праці становить 7 календарних днів, а додаткової відпустки за особливий характер праці – 5 календарних днів.

Таким чином, робітники, які зайняті на відкритих гірничих роботах, мають право на щорічні відпустки за двома підставами, тобто максимальна загальна тривалість додаткової відпустки – 12 календарних днів.

Проте завважте, що конкретну тривалість додаткової відпустки, наданої як за роботу зі шкідливими й важкими умовами праці, так і за особливий характер праці, визначають у колективному чи трудовому договорі. До того ж обов'язковою умовою надання такої відпустки є результати атестації робочих місць за умовами праці.