До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (статті 7 та 8 Закону України "Про відпустки"), зараховуються:

1) час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;

2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;

3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Отже, до такого стажу зараховують ті робочі дні, у які працівник відпрацював у відповідних умовах не менше половини тривалості робочого дня.

Якщо працівник був на лікарняному, у відпустці без збереження заробітної плати, на курсах підвищення кваліфікації тощо, — ці дні не зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку (лист Мінпраці від 27.01.2011 № 14/13/116-11).