Роботодавець зобов'язаний у день звільнення:

1) видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення;

2) провести остаточний розрахунок із працівником, у тому числі щодо компенсації за невикористану відпустку (ст. 116 КЗпП);

3) на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (ч. 1 ст. 47 КЗпП).

Крім того, про суми, нараховані та виплачені працівникові під час звільнення, роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати (ст. 116 КЗпП). У повідомленні слід зазначати окремо кожен вид виплати:

– основна та додаткова заробітна плата;

– заохочувальні та компенсаційні виплати;

– інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору та відповідно до законодавства, у тому числі під час звільнення (зокрема вихідна допомога).

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.