Звільнення за власним бажанням в останній день відпустки

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки (ст. 3 Закону України "Про відпустки").
У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.
У такому разі працівнику надають, наприклад, частину невикористаної щорічної основної відпустки, останній день якої є датою припинення дії трудового договору. За таких обставин роботодавець не може відмовити в наданні відпустки з наступним звільненням.
Як оформити
Працівник указує в заяві:
Приклад
"Прошу надати мені невикористану частину щорічної основної відпустки із 03 березня 2023 року тривалістю 14 календарних днів із подальшим звільненням за власним бажанням".
Роботодавець обов'язково має видати два накази – про надання відпустки та про звільнення.
Наказ про надання відпустки видають до початку відпустки.
Наказ про звільнення доцільно не видавати відразу після подання працівником заяви, адже працівник має право відкликати заяву про звільнення після закінчення двотижневого строку попередження про розірвання трудового договору. Також під час відпустки працівник може захворіти, у зв'язку з чим він матиме можливість продовжити свою відпустку на період хвороби. Тож наказ про звільнення доцільно видавати наприкінці, ближче до дати обумовленого звільнення.
Обов'язки роботодавця в день звільнення
Роботодавець зобов'язаний у день звільнення:
1) видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення;
2) провести остаточний розрахунок із працівником, у тому числі щодо компенсації за невикористану відпустку (ст. 116 КЗпП);
3) на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (ч. 1 ст. 47 КЗпП).
Крім того, про суми, нараховані та виплачені працівникові під час звільнення, роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати (ст. 116 КЗпП). У повідомленні слід зазначати окремо кожен вид виплати:
– основна та додаткова заробітна плата;
– заохочувальні та компенсаційні виплати;
– інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору та відповідно до законодавства, у тому числі під час звільнення (зокрема вихідна допомога).