В Україні стрімко зростає попит на інтелектуальні та «крафтові» продукти. Враховуючи особливості розвитку суспільно-трудових відносин, а також необхідність адаптувати законодавство України у сфері праці до вимог ЄС, Верховна Рада України продовжить оновлення Кодексу законів про працю України (далі – КЗПП) у 2023 році. 

Одним із завдань парламенту — запровадити нові види трудових відносин та розбудувати особливі алгоритми їх регулювання.

Мова йде про новий для України тип трудових відносин — платформну зайнятість.  

Про розвиток платформної економіки, в інтерв’ю Голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галини Третьякової, повідомляє Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.

Платформна зайнятість — це такий тип зайнятості, коли інтернет-сервіси та майданчики не виступають як роботодавець і виконавець послуг безпосередньо, а дають можливість одній стороні — розмістити запит на виконання того чи іншого завдання, а іншій — виконати ці завдання відповідно до власних компетенцій. Через інтернет-майданчики люди знаходять роботу, створюють колективи, виконують проекти. Такий тип зайнятості стає сьогодні одним із перспективних напрямів розвитку ринку праці.

По-перше, платформна економіка сприяє зростанню зайнятості, а отримання доходів через платформи загалом знижує рівень безробіття, що особливо важливо в умовах війни та в період повоєнного відновлення. За даними Бюро статистики праці США, 90% нових робочих місць у Америці створила саме платформна економіка. У КНР ця економіка забезпечує третину приросту робочих місць.

По-друге, платформна економіка дозволяє використовувати працю висококваліфікованих фахівців, які живуть у будь-якій точці світу і тим самим запобігає трудовій міграції. Щоб працювати в цікавому проекті, не потрібно їхати зі своєї країни. Наприклад, німецька платформа Twago об’єднала 90 тисяч IT-фахівців. А в КНР компанія Weichai Power розробила всесвітню платформу, яка дала можливість проводити спільні дослідження у галузі створення нових двигунів. Це дозволило прискорити дослідження на третину.

По-третє, платформи дають змогу освіти. Велика кількість працівників цифрових платформ можуть працювати неповний тиждень. Таким чином студенти можуть працювати та навчатися, варіюючи свою зайнятість. 25% опитаних працівників платформ у Великій Британії та 20% у США вказали як причину своєї роботи на платформах здобуття освіти. Через платформи студент може відразу поринути у професійне середовище. Пошук першого робочого місця для багатьох людей перестає бути проблемою.

По-четверте, платформи як дистанційний механізм розширюють можливості для роботи людей, які мають соціальні та медичні обмеження та не можуть працювати повний день: це молоді мами, особи з інвалідністю, працездатні пенсіонери. У Великій Британії у віковій групі 50+ за рахунок платформ забезпечується зростання зайнятості на 20–35%.

По-п'яте, платформи дають можливість отримати роботу низькокваліфікованим працівникам. У Фінляндії до 2030 року понад 23% офіціантів, продавців, бухгалтерів, водіїв таксі найматимуться через платформи.

І нарешті, по-шосте, платформи надають доступ шукачу роботи до більшої кількості потенційних роботодавців. Це збільшує можливості фахівців вигідно продати свої компетенції.

Основне питання щодо платформної зайнятості сьогодні – чи потребує такий тип взаємодії працівників та компаній додаткового державного регулювання і, якщо так, яким має бути це регулювання?

Світовий досвід тут різний. У США платформи поки що ніяк не регулюються, але й не підтримуються. У КНР, навпаки, вироблено детальну стратегію розвитку цифрової економіки, у тому числі й платформної. Там держава створила навіть якісь третейські суди – спеціальні онлайн-інструменти при великих платформах для вирішення протиріч, що неминуче виникають, між учасниками відносин.

Як відбуватимуться процеси в Україні – покаже час.