Частиною 3 статті 184 КЗпП України визначена заборона щодо звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей, віком до трьох років (до шести років – частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.

Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

За порушення законодавства про працю роботодавці несуть адміністративну, фінансову, а в деяких випадках і кримінальну відповідальність. Так, незаконне звільнення працівника з роботи є грубим порушенням законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена 172 ККУ.

Трудові спори про поновлення на роботі працівника незалежно від підстав припинення трудового договору розглядаються виключно в судовому порядку.