Нагадаємо, що КЗпП передбачено, зокрема, що трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством держави, в якій здійснено працевлаштування (наймання) працівника, та міжнародними договорами України, зазначає Щербина Світлана, Дебет-Кредит

Тобто трудові відносини з іноземцем, що працевлаштовується в Україні, регулюються українським законодавством, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 3 Закону про зайнятість іноземці, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, приймаються працедавцями на роботу лише на підставі дозволу на застосування праці іноземців, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана ВРУ.

Для працевлаштування іноземця роботодавець зобов'язаний отримати дозвіл Державної служби зайнятості. Дозвіл видається на певну посаду та на конкретний строк. Для отримання дозволу роботодавець подає до Державної служби зайнятості заяву встановленого зразка, копію паспорта, фотокартку іноземця та копію проєкту трудового договору.

Отже, укладений письмовий трудовий договір з іноземцем обмежується (не може бути більшим) терміном дії дозволу на застосування праці. Тому реальним трудовим договором є договір, що знаходиться в центрі зайнятості і закінчується останнім днем дії дозволу на працевлаштування. Відповідно трудовий договір переукладається після продовження дозволу на працевлаштування.

Тож, якщо роботодавець, не планує подовжувати строк дозволу на працевлаштування, він має право звільнити працівника-іноземця за п. 2 ст. 36 КЗпП у зв’язку з закінченням дії трудового договору.