Коли працівникові оплатять вимушений прогул, указав ВС

Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено ст.235, 236 КЗпП і вони не підлягають розширеному тлумаченню.
На це звернув увагу Касаційний адміністративний суд, переглядаючи рішення у справі № 460/2675/18, інформує «Закон і Бізнес».
КАС зазначив, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
З огляду на приписи ст. 235 КЗпП, КАС окреслив випадки, коли може мати місце вимушений прогул, а саме у разі:
- незаконного звільнення працівника;
- незаконного переведення працівника на іншу роботу;
- затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу;
- затримки виконання рішення про поновлення на роботі;
- необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу;
- несвоєчасного укладення трудового договору;
- унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника.
При цьому, вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.
Отже, оплата вимушеного прогулу в установлених указаними статтями КЗпП випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов’язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.