Верховний Суд підсумовує, що реалізація права працівника отримати в день звільнення трудову книжку та копію наказу про звільнення кореспондується не лише з обов'язком роботодавця видати вказані документи, а й із добросовісною поведінкою самого працівника. Він, за наявності відповідної пропозиції роботодавця та фактичної можливості отримати ці документи, не повинен ухилятись від їх отримання.

Про це йдеться у постанові ВС/КЦС від 03.11.2021 р. у справі № 387/326/20, повідомляє ЛІГА:ЗАКОН

У розглянутій судом справі працівника (позивача) звільнили за прогул, проте трудову книжку він не отримав своєчасно.

Представники підприємства (відповідача) пояснювали, що створювали комісію для вручення трудової книжки працівникові та зобов'язували комісію виїхати за місцем проживання особи для вручення трудової книжки та ознайомлення із наказом про звільнення.

Комісія підприємства двічі намагалася вручити трудову книжку та наказ про звільнення, але екс-працівник від цього відмовився.

Судом також встановлено, що на адресу екс-працівника направлявся лист про необхідність отримати трудову книжку у зв'язку із звільненням.

Також така особа, ознайомившись з наказом про звільнення, отримати його копію та проставити підпис відмовилась.

Згідно пояснень позивача комісія, що приїжджала до його домоволодіння, пропонувала забрати трудову книжку та розписатися в журналі про звільнення, однак він від підпису та отримання трудової книжки відмовився, оскільки був не згоден із датою звільнення.

Розглянувши доводи сторін, Верховний Суд вказує, що у трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Встановлені у розглядуваній справі обставини та визнання їх позивачем, беззаперечно свідчать про те, що працівник був обізнаним про дату та підставу свого звільнення, однак на неодноразові пропозиції роботодавця отримати трудову книжку та копію наказу про звільнення, маючи фактичну можливість їх отримати, безпідставно відмовлявся від отримання цих документів.

Така поведінка працівника не може бути визнана добросовісною та залишена поза увагою суду при вирішенні питання щодо дотримання строку передбаченого ст. 233 КЗпП.

При цьому саме по собі отримання працівником трудової книжки та копії наказу про звільнення, не свідчить про його згоду зі звільненням.

Тому колегія суддів дійшла висновку, що передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк звернення до суду необхідно обчислювати із дати, коли особа без поважних причин відмовився отримувати свою трудову книжку і така відмова визнана позивачем, зафіксована роботодавцем та підтверджена належними і допустимими доказами.

Микола Кирильчук, провідний бухгалтер-експерт "Бухгалтер.UA"