Так, у роботодавця є таке право. Воно (право) закріплене у відповідній нормі КЗпП, точніше в п. 5 ст. 40, тобто роботодавець має право розірвати трудовий договір за певних обставин, зазначає Владислав ГОЛОВАТЮК адвокат, юридичний ресурс Протокол

В яких випадках роботодавець має право розірвати трудовий договір з працівником, який довго хворіє? 

Згідно вищевказаної норми підставою для звільнення за вказаною статтею (тобто, розірвання трудового договору) є неявка співробітника на роботі (на робочому місці) протягом більше, ніж 4 місяці поспіль.

Разом з цим, в цей строк не входять терміни перебування співробітника у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами.

Також такий термін (більше 4 місяців поспіль) може і не братися до уваги, якщо законодавством встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні.

Необхідно розуміти, що звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 статті 40 КЗпП), а також в період перебування працівника у відпустці — не допускається.

Водночас це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації (ч. 3 ст. 40 КЗпП).

Застосування ж пункту 5 статті 40 КЗпП України передбачає одночасну наявність двох складових диспозиції цієї правової норми:

• встановленого нею проміжку часу, протягом якого працівник не з'являвся на роботу;
• факту безперервної непрацездатності працівника протягом зазначеного часу.

Водночас відсутність хоча б одного з перерахованих вище фактів виключає можливість застосування даної норми як підстави для звільнення з роботи.

Так само слід зазначити, що законодавцем не прийнятий конкретний список захворювань, за якими роботодавець має зберігати за працівником місце роботи і посаду, однак, припустимо такий строк в 10 місяців з дня настання непрацездатності, встановлений в разі захворювання працівника на туберкульоз, що в свою чергу, узгоджується з приписами ч. 2 ст. 25 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Тобто, з урахуванням зазначеного, звільняючи працівника за п. 5 ст. 40 КЗпП з ініціативи роботодавця можливо в разі, якщо такий працівник не є на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд через тимчасову непрацездатність, якщо така непрацездатність не відноситься до:

• вагітності та пологів;
• захворювань на туберкульоз;
• професійного захворювання або трудового каліцтва.

Роботодавцю, перед тим як звільняти такого працівника, необхідно:

• отримати докази того факту, що звільнення працівника є виробничою необхідністю. Тут виробнича необхідність — це ситуація, при якій заміщення непрацездатного працівника є необхідним (неможливість перерозподілу обов'язків співробітника, який знаходиться на лікарняному, між іншими працівниками, або неможливість прийняти іншого працівника на період хвороби). В іншому випадку, таке звільнення може бути визнано в ході судового розгляду неправомірним;
• якщо такий співробітник є членом профспілки — необхідно отримати згоду виборчого органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про звільнення такого співробітника;
• не забути про виплати, які належить виплатити при звільненні.

Якщо ж співробітник спробує перервати термін перебування на лікарняному, варто нагадати йому про те, що відпустка не надається протягом непрацездатності, а переноситься на інший період, тобто після закінчення періоду непрацездатності.

Якщо працівник (за погодженням з роботодавцем) бажає піти в щорічну відпустку в інший, ніж обумовлено графіком відпусток, час або взяти тільки частину щорічної основної відпустки, він обов'язково має подати відповідну заяву на ім'я керівника підприємства.

Крім того, відпустка працівникові надається тільки за погодженням роботодавця в установленому законом порядку.

Які існують професійні захворювання?

Перелік професійних захворювань затверджений постановою КМУ від 08.11.2000 за № 1662.

Так, вищезазначеною постановою затверджений відповідний перелік професійних захворювань, а також фактори, які сприяють їхній появі, а саме:

• захворювання, що виникають під впливом хімічних факторів;
• захворювання, викликані впливом промислових аерозолів;
• захворювання, викликані дією фізичних факторів;
• захворювання, пов'язані з фізичним перевантаженням та перенапруженням окремих органів і систем;
• захворювання, викликані дією біологічних факторів;
• алергічні захворювання;
• злоякісні новоутворення (професійний рак).

Тому, перш ніж зробити необачне рішення про звільнення співробітника, необхідно переконається, що його захворювання не є «професійним», щоб в подальшому не стати учасником судового процесу і не нести додаткових витрат, пов'язаних з таким судовим процесом.