Головним державним інспектором відділу з питань експертизи умов праці Оленою Шаровою було надане наступне роз’яснення.

Щорічна додаткова відпустка за роботу в шкідливих і важких умовах праці надається працівникам виробництв, цехів, професій і посад, передбачених відповідними розділами Порядку застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня 1998 р. № 16. Але все ж існують і загальні правила надання щорічних додаткових відпусток.

Щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається робітникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, згідно Списку виробництв, робіт, цехів, професій та посад, зайнятість робітників на яких дає право на щорічну додаткову відпустку.

Тривалість таких відпусток встановлюється колективним договором базується на результатах гігієнічної оцінки умов праці за показниками та критеріями затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я від 31.12.1997 № 383/55 і залежить від результатів атестації робочих місць за умовами праці. Роботодавець зобов’язаний вести облік робочого часу по кожному із видів шкідливих та важких робіт. Тобто з початку необхідно провести атестацію робочого місця, в залежності від шкідливості, встановити тривалість щорічної додаткової відпустки за шкідливі та важкі умови праці. Потім щоденно вести облік робочого часу в таких умовах, бо до стажу для надання вищезазначеної відпустки зараховують тільки ті дні, в які було відпрацьовано не менше половини тривалості робочого часу робітника в шкідливих і важких умовах праці. Фактична тривалість щорічної додаткової відпустки визначається як сума календарних днів, що надаються за роботу у шкідливих умовах праці за окремими шкідливими виробничими факторами, в залежності від їх гігієнічної значимості, але неповинна перевищувати максимальну тривалість, яка встановлена для кожного ступеня шкідливості.