Призупинення дії трудового договору можливе лише за умови абсолютної неможливості надання та виконання роботи обома сторонами через збройну агресію. Якщо роботодавець продовжує функціонувати (навіть при зменшенні обсягів діяльності), а працівник перебуває на безпечній території та готовий до праці, таке призупинення є неправомірним, а працівник має право на виплату середнього заробітку за час незаконного відсторонення.

Суть справи

20 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу в частині призупинення дії трудового договору, нарахування та виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що вона з 2007 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді старшого ревізора відділу внутрішнього аудиту у м. Львові. У травні 2022 року наказом роботодавця простій для неї було припинено, але одночасно призупинено дію трудового договору до закінчення воєнного стану.

Позивач вважала ці дії незаконними, оскільки підприємство не припиняло діяльності, надавало послуги з перевезень та здійснювало закупівлі.

Вона наголошувала, що має можливість виконувати обов’язки, перебуваючи у Львові, де не ведуться активні бойові дії, а роботодавець має технічні можливості надати їй роботу.

Рішення суду

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив, мотивуючи своє рішення тим, що товариство не довело наявності передбачених законом підстав для призупинення дії трудового договору з позивачем, як і не доведено тієї обставини, що на час видання оскаржуваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а у працівника її виконувати.

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та виснував, що як на час видання і оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, АТ «Українська залізниця» здійснювало свій основний вид діяльності та надавало послуги як національний перевізник вантажів та пасажирів.

Дію трудових договорів відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, у тому числі з позивачем, але не з усіма працівниками. Із переважною більшістю колективу АТ «Українська залізниця» дію трудових договорів не призупинено.

Саме по собі зменшення замовлень чи збитковість показників не свідчать про неможливість забезпечити позивача роботою. Оскільки у справі не встановлено обставин неможливості надання відповідачем роботи у зв’язку з військовою агресією рф проти України, а позивачу – її виконувати, тому призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним.

За аналогією до ст. 235 КЗпП України незаконне призупинення договору тягне за собою обов’язок роботодавця відшкодувати середню заробітну плату за весь час позбавлення працівника можливості працювати.