Додаткові гарантії у сприянні працевлаштування окремих категорій громадян встановлюються у відповідності до Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), а також  Законів України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року № 5067-VI (далі – Закон №5067-VI) та «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі – Закон № 875-XII). Наприклад, у КЗпП відповідним питанням «пільгового» працевлаштування певних категорій громадян у тій чи іншій мірі присвячені такі його статті:

• ст. 172. щодо застосування праці інвалідів;
• ст. 184 щодо гарантій при прийнятті на роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей;
• ст. 198. щодо працевлаштування працівників молодше вісімнадцяти років у випадку їх звільнення;
• ст. 252-⁶. щодо зарахування в бригаду працівників, направлених у бригаду в порядку працевлаштування відповідно до законодавства (молодих спеціалістів, випускників закладів професійної освіти, осіб, звільнених від покарання або примусового лікування та інших).

Також слід зазначити, що раніше, до 2022 року, у КЗпП була і окрема стаття 196, у якій були конкретно перелічені категорії осіб, які мають додаткові гарантії у працевлаштуванні, але у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці» від 21 вересня 2022 року № 2622-IX (далі – Закон № 2622-IX), вона була з КЗпП виключена.

Разом з тим у Законі № 5067-VI і на цей час міститься стаття 14, у якій йдеться про категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, і зокрема до таких громадян належать:

• один з батьків або особа, яка їх замінює і:
  • має на утриманні дитину (дітей) віком до шести років;
  • виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю;
  • утримує без одного з подружжя особу з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) та/або особу з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності);
• діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;
• особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;
• молодь, яка закінчила або припинила навчання у закладах загальної середньої, професійної, фахової передвищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;
• особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років;
• особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
• особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;
• учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту;
• непрацюючі працездатні особи, які отримують державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям;
• особи, стосовно яких згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення;
• інші категорії громадян, визначені Кабінетом Міністрів України, з урахуванням ситуації на ринку праці, а також встановлення карантину, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану в країні.

Крім того, у ст. 24-1 Закону № 5067-VI передбачені заходи сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб.

Також у відповідних інших нормативно-правових актах (далі – НПА) можуть більш конкретизуватися (деталізуватися) відповідні категорії громадян, що згадуються у ст. 14 Закону № 5067-VI. Наприклад, іноді може бути незрозуміло, які саме особи належать до такої згаданої вище категорії, як «молодь», і тому для вирішення відповідного питання слід звернутися до Закону України «Про основні засади молодіжної політики» від 27 квітня 2021 року № 1414-IX (далі – Закон № 1414-IX). Зокрема згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 Закон № 1414-IX:

• молодь - молоді особи – це особи віком від 14 до 35 років включно, які є громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Також інколи можуть виникнути питання щодо законності додаткових гарантій у сприянні працевлаштуванню для окремих категорій громадян, адже у відповідності до ст. 2-1 КЗпП забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно, у тому числі, залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об’єднанні тощо.

Наприклад, якщо певні категорії молоді мають додаткові гарантії у сфері працевлаштування, то це вже схоже на дискримінацію у сфері працевлаштування більш літніх людей, які не підпадають під категорію молодь. У зв'язку із зазначеним слід звернути увагу на ч. 2 ст. 11 Закону № 5067-VI, у відповідності до якої не вважається дискримінацією здійснення заходів щодо додаткового сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.

Також слід зазначити, що раніше для відповідних категорій громадян у законодавстві були передбачені і певні квоти (нормативи робочих місць) для підприємств, установ, організацій (далі – підприємств) щодо прийняття на роботу відповідних категорій громадян, а також передбачалась відповідна звітність та значні штрафні санкції за недотримання таких квот. Разом з тим у відповідності до Закону № 2622-IX на цей час такі квоти (норматив) для майже усіх відповідних категорій громадян (окрім осіб з інвалідністю) вже не встановлюються, натомість законодавством можуть передбачатися певні компенсації (дотації) роботодавцям за працевлаштування відповідних категорій осіб.

Також слід зазначити, що практично всім згаданим вище категоріям громадян, які мають додаткові гарантії у працевлаштуванні (а також деяким іншим категоріям), надаються і відповідні «пільги» питань випробування при прийнятті на роботу. Зокрема у відповідності до ст. 26 КЗпП випробування не встановлюється при прийнятті на роботу:

• осіб, які не досягли вісімнадцяти років;
• молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;
• молодих спеціалістів після закінчення вищих закладів освіти;
• осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
• осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до законодавства;
• осіб, обраних на посаду;
• переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;
• осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;
• вагітних жінок;
• одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
• осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;
• осіб на тимчасові та сезонні роботи;
• відповідних осіб, які прийнятті на роботу в іншу місцевість і які переведенні на роботу на інше підприємство;
• в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

​​​​​​​

Олександр Клименко, консультант із соціально-трудових відносин