У звільненні немає “простих рішень”. Є або правильна процедура — або суд, поновлення і виплати, зазначає Ганна Лисенко, адвокат. І дуже часто роботодавці програють не тому, що працівник “правий”, а тому що повірили в міфи

Міф 1. «Працівника можна легко звільнити в будь-який момент»

Ні. Звільнення — це не рішення керівника, а процедура: підстави, строки, документи, іноді прямі заборони.

Якщо працівник сам не пише заяву — далі починається складна юридична робота з високим ризиком суду.

Міф 2. «Під час війни можна скоротити працівника без попередження за 2 місяці»

Ні. Статтю 49² КЗпП ніхто не відміняв. Попередження за два місяці діє і під час воєнного стану.

Міф 3. «Не вийшов в офіс працювати — відразу звільняти за прогул»

Ні! Не кожна відсутність — це прогул.

Прогул потрібно довести, правильно зафіксувати, витребувати пояснення.

А поважні причини дуже часто руйнують позицію роботодавця. Це одне з найризикованіших звільнень.

Міф 4. «Суд завжди стає на бік працівника»

Суд стає на бік того, у кого кращі докази. І досить часто це роботодавець, який дотримався процедури.

(Адвокат теж має значення, але це вже інша історія).

Міф 5 «Звільнення за угодою сторін або за власним бажанням — без ризиків»

Саме ці звільнення часто оскаржують у судах.

Працівник може передумати, заявити про тиск або порушення строків.

А легковажність у документах тут коштує дуже дорого.

Міф 6. «Працівник підписав наказ — значить, не може його оскаржити»

Звісно ж, ні. Підпис означає лише ознайомлення.

Працівник має право оскаржити звільнення в суді протягом одного місяця.

Міф 7. «Під час лікарняного звільняти не можна»

Можна!

Наказ видається, але датою звільнення зазначається перший робочий день після лікарняного — за наявності законних підстав.