«Тихі» явища на роботі — тип робочої поведінки, які виникають там, де втома й тривога стикаються з вимогою постійної продуктивності.

Колись робота означала рух, спілкування, зусилля. Тепер дедалі частіше вона означає виживання. І якщо раніше ми вигорали голосно, то сьогодні – вигораємо мовчки, розповідає Катерина Рябовол, авторка медіаплатформи budni

Звісно, усе це існувало й раніше – подекуди завжди. Але нині з’являється дедалі більше термінів, які називають і легалізують ці стани. Їх об’єднує одна риса — мовчання, уникання відкритої конфронтації.

До вашої уваги – словник тиші, який пояснює «тихі» явища на роботі. Кожне визначення в ньому – це не просто слово, а проблема, яку варто підсвітити, і вихід, який потрібно знайти. І коротке свідчення – чийсь голос, який допоможе краще зрозуміти, як це виявляється у реальному житті.

«Тихі» явища на роботі: словник

Quiet quitting/тихе звільнення 

Працівник виконує лише базовий мінімум і не виходить за межі своїх посадових обов’язків.

«Я не саботую… просто більше не маю сил. У мене не лишилося ресурсу для ентузіазму чи командного духу. Я просто виконую свою роботу – і все. Звільнять? То нехай звільняють. Уже байдуже. А може, й не помітять різниці – тож навіщо було рвати жили? Протримаюся, скільки зможу, у цьому “економ-режимі” – просто щоб не йти в нікуди».

Quiet firing/тихе виживання

Роботодавець не звільняє напряму, але створює умови, за яких людині стає дедалі важче працювати й розвиватися.

«Колезі ніхто прямо не сказав, що щось не так. Формально – усе добре. Просто проєкт, якого він довго чекав, раптом передали мені. Його перестали кликати на каву й піцу. Керівництво, попри запевнення, що ми всі – “одна родина”, уникає пояснень, не відповідає на запитання й сторониться колегу під час пауз. Ніхто не хоче відкритого конфлікту, але всім уже зрозуміло: тут йому більше не раді».

Quiet hiring/тихий найм

Замість зовнішнього пошуку роботодавець перерозподіляє нові ролі та обов’язки всередині команди, часто без формального оголошення вакансії.

«Після того як мене звільнили з посади менеджерки онлайн-магазину, керівництво не стало шукати заміну. Мої обов’язки просто розподілили між продавчинями офлайн-крамниць – попри те, що в них і без того було багато роботи. Саме через це три місяці тому й найняли мене. Але, схоже, шеф очікував, що, створивши для мене цю вакансію, отримає прибуток, який зросте в рази. А коли цього не сталося – вирішив, що проблема в мені. Хоча, правду кажучи, у такій ситуації ні в кого б не вийшло».

Quiet cutting/тихе урізання 

Коли працівника переводять на менш бажану посаду замість звільнення, сподіваючись, що він піде сам.

«”Ну ти ж явно не тягнеш цей проєкт, переходь на інший” – здавалося б, що тут поганого, що не виганяють, а дозволяють змінити напрям? Все так, але не коли тебе витискають на обочину без шансів на розвиток, але й не звільняють, бо ж твої навички шкода втрачати. Така спроба всидіти на двох стільцях ніколи не виглядає добре».

Quiet promoting/тихе підвищення

Додають більше завдань і відповідальності без офіційного підвищення та доплати.

«У тебе з’являється все більше обов’язків, усе в більшій кількості місць ти потрібний і незамінний. Це пояснюють розвитком, шансом, цінним досвідом… А ти просто бачиш, як дні розтягуються до ночей, а от на зарплату це не впливає. Може, це й справді розвиток – тільки чомусь у порожнечу».

Quiet vacationing/тихий відпочинок

Працівник їде у відпустку, але робить вигляд, що працює віддалено.

«Таку поведінку часто називають менш претензійним, знайомим ще зі школи словом “прогул”. Та суть та сама: працівник робить вигляд, що працює й усе встигає, старається не викликати зайвих запитань, але подумки на роботі. Такий відпочинок не дає бажаного відновлення.

Quiet constraint/тихе утримання знань

Співробітники не діляться корисною інформацією чи лайфхаками через страх, токсичне середовище або егоїзм.

«Нікому не кажи, ні з ким не ділися… А то ще відберуть у тебе ті критично важливі півбала KPI. Командна гра перетворюється на індивідуальну гонку за виживання. І байдуже, що в довгостроковій перспективі це руйнує мотивацію й продуктивність. Бо як можна працювати над спільною справою поруч із людьми, яким зовсім не довіряєш?».

Quiet comeback/тихе повернення

Працівник звільняється, але згодом повертається до компанії як фрілансер або підрядник.

«Колись я пішла – втомилася, вигоріла, перестала навіть намагатися. А тепер я знову тут, але вже на своїх умовах. Іронічно, що ті самі люди, які колись звільнили мене за “невідповідність стандартам компанії”, через кілька місяців самі ж покликали назад. Я погодилася, бо роботу цю справді любила. Тепер я відчуваю, що повернула контроль. І, можливо, вперше працюю не для них, а разом із ними».

Quiet cracking/тихий надлом

Тривале приховане вигорання та демотивація, що поступово знижують залученість і дорого коштують бізнесу.

«Мені все частіше згадується один мем: на приладі висить табличка – “світло всередині перегоріло, але я працюю”. Зараз він ідеально описує мій стан. Коли я прийшла в команду, була сповнена енергії й натхнення, буквально закохана в роботу. А тепер… Я не хочу звільнятися, я справді стараюся, але навіть просто дійти до офісу й зробити вигляд, що все гаразд, потребує надлюдських зусиль».

Звідки беруться «тихі» явища на роботі?

Quiet-явища – не примха і не модний сленг. Це природна реакція на системне перенапруження. Люди втомилися від безкінечної гонки, від очікування «бути кращими», від корпоративного шуму, що не залишає простору для себе.

Мовчання працівників – це спроба повернути контроль над власним часом і енергією. Мовчання компаній – страх втратити продуктивність. Між цими двома тишами лежить зона нерозуміння, з якої й проростають нові форми «тихої» поведінки.

Усі вони мають спільний корінь – втрату довіри. Довіри до керівництва, до корпоративної етики, до обіцянок «балансу» та «турботи». Люди навчилися мовчати замість сперечатися. Тиша стала захистом, коли слова вже нічого не змінюють.

Можливо, ця «епоха тиші» – не про байдужість, а про переосмислення? Люди не перестали хотіти працювати – вони просто хочуть працювати по-людськи. І, можливо, саме з цієї тиші почнеться новий, чесніший діалог про роботу?