Якщо робота спрямована на досягнення конкретного результату і має разовий характер – це цивільно-правовий договір.

Цивільно-правовий договір можна укласти лише на конкретну задачу з чітким результатом.

Приклади законного використання ЦПД:

• прибрати приміщення, поміняти паркет, скласти меблі, розробити вебсайт, та ін.

Якщо ж йдеться про постійний процес надання послуг або виконання функцій – необхідний трудовий договір. Це фундаментальне розуміння допоможе уникнути помилок та штрафів.

Категорично заборонено укладати ЦПД, коли робота являє собою безперервний процес надання послуг:

• касир, продавець, лікар, медсестра, бухгалтер, та ін.

Якщо не можна чітко сформулювати кінцевий результат роботи та термін його досягнення – це ознака того, що потрібен трудовий договір, а не ЦПД. Процесна робота завжди вимагає трудового оформлення.

Отже, коли роботодавці прагнуть заощадити на податках, оформляючи працівників за цивільно-правовими договорами (ЦПД) замість трудових, це не завжди законно і може спричинити серйозні штрафи аж до 80 тисяч грн.