Відпустка без збереження зарплати надається відповідно до статті 26 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон №504) і є законодавчо встановленою нормою.

Час перебування у відпустці наданій відповідно частині першій і третій статті 26 Закону №504, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки», а саме: час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 цього Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.

За нормою пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Враховуючи вищевикладене, відпустка без збереження зарплати виключається з розрахункового періоду при обчисленні середньоденної заробітної плати й виключається зі стажу роботи, що формує дні відпустки працівника.

Тобто, якщо працівник перебував у відпустці без збереження зарплати, то дні такого періоду не зараховуються до стажу для нарахування щорічної відпустки, що призводить до пропорційного зменшення кількості днів відпустки, на які маєте право працівник.