Стаття 115 КЗпП встановлює обов'язок роботодавця виплачувати заробітну плату працівникам не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів. Перша частина зарплати (аванс) має бути виплачена не пізніше 22-го числа поточного місяця, а друга частина — не пізніше 7-го числа наступного місяця. Невиплата авансу, навіть за наявності заяви від працівника з проханням виплачувати зарплату один раз на місяць, є порушенням трудового законодавства, нагадує Щербина Світлана, Дебет-Кредит

За таке порушення передбачено кілька видів відповідальності:

1. Фінансова відповідальність підприємства

Накладається Держпраці на юридичну особу згідно зі ст. 265 КЗпП. Штрафи за порушення строків виплати зарплати накладають в таких розмірах:

• 1 МЗП – за порушення строків виплати зарплати не більше ніж на один місяць. Це стосується і випадку повної невиплати авансу (тобто виплати зарплати один раз на місяць);
• 3 МЗП – за порушення строків виплати зарплати більше ніж на один місяць або виплату її не в повному обсязі.

Важливо зазначити, що сплата штрафу не звільняє роботодавця від обов'язку виплатити заборгованість працівникам.

Особливістю під час воєнного стану згідно з ст. 16 Закону № 2136 є те, що у період дії воєнного стану роботодавці звільняються від фінансової відповідальності за ст. 265 КЗпП за умови, що вони в повному обсязі та у встановлені строки виконають припис інспектора Держпраці про усунення виявлених порушень.

2. Адміністративна відповідальність посадових осіб

Накладається на посадових осіб підприємства (зазвичай, на керівника), який використовує найману працю. Відповідальність передбачена ст. 41 КУпАП:

• штраф від 30 до 100 НМДГ, що становить від 510 до 1700 грн;
• штраф від 100 до 300 НМДГ (від 1700 до 5100 грн) за повторне порушення протягом року, або якщо порушення стосується неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька чи матері.

Протоколи про такі правопорушення складають інспектори Держпраці, а рішення про накладення штрафу ухвалює суд.

3. Кримінальна відповідальність

Настає у разі безпідставної невиплати заробітної плати умисно більш ніж за один місяць (ст. 175 ККУ):

• штраф від 500 до 1000 НМДГ (від 8 500 до 17 000 грн) або виправні роботи до двох років, або позбавлення волі до двох років;
• якщо невиплата сталася внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати зарплати, покарання є суворішим: штраф від 1000 до 1500 НМДГ (від 17 000 до 25 500 грн), обмеження волі до трьох років або позбавлення волі до п'яти років.

Особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо виплатить заборгованість до моменту притягнення до неї.

Термін давності для накладення штрафів

Питання строків давності для застосування штрафів за порушення трудового законодавства є дещо неоднозначним, оскільки ст. 265 КЗпП прямо їх не встановлює. Однак, виходячи з роз'яснень державних органів та судової практики, застосовуються такі підходи:

1. Для фінансових санкцій (ст. 265 КЗпП)

Оскільки спеціальних строків не визначено, застосовуються загальні. Міністерство соціальної політики України у своїх листах зазначало, що в цьому випадку доцільно застосовувати за аналогією норми Податкового кодексу України. Таким чином, строк давності для застосування фінансових санкцій становить 1095 днів (3 роки) з дня, наступного за останнім днем періоду, в якому було вчинено порушення.

2. Для адміністративних штрафів (ст. 41 КУпАП)

Відповідно до ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. Невиплата зарплати вважається триваючим порушенням.

Висновки:

Невиплата авансу є серйозним порушенням трудового законодавства, за яке передбачена фінансова, адміністративна та, в окремих випадках, кримінальна відповідальність. Роботодавець несе відповідальність навіть за наявності заяви працівника з проханням про виплату зарплати раз на місяць;

Існує строк давності для притягнення до відповідальності: для фінансових санкцій він становить 3 роки, а для адміністративних – 3 місяці з моменту виявлення порушення. Це означає, що Держпраці може накласти штраф за порушення, вчинені протягом останніх трьох років.