Коли роботодавець може не оплачувати час в укритті під час повітряної тривоги

Якщо це робочий день за графіком, роботодавець зобов’язаний оплачувати час, проведений в укритті, пояснює Юлія Пікалова, адвокатка ЮФ Bargen, для budni.robota.ua
Не оплачують лише тоді, коли працівник:
- перебуває у відпустці;
- на лікарняному;
- або в інший день, коли він не мав працювати.
Чи має значення, працює співробітник офлайн чи дистанційно, для оплати часу в укритті?
Так, у певних випадках це має значення. За ст. 60-2 КЗпП України, дистанційний працівник:
- сам обирає місце роботи;
- працює з використанням цифрових технологій;
- сам відповідає за безпеку умов праці;
- має гнучкий робочий графік (якщо інше не передбачено договором).
Оплата праці дистанційного працівника визначається письмовим договором або наказом керівника (на час воєнного стану). Можлива погодинна, денна, місячна або відрядна форма оплати.
Тому, чи оплачуватиметься час в укритті, залежить від:
- форми оплати праці;
- умов договору або наказу;
- наявності звітності;
- факту, чи працівник дійсно міг і виконував роботу в цей час.
Які документи потрібні, щоб зафіксувати час в укритті як робочий?
Закон не встановлює чіткого переліку документів – роботодавець сам визначає порядок. Найпоширеніші документи:
- наказ/розпорядження про дії під час тривоги та облік часу в укритті;
- табель обліку робочого часу з відповідними позначками;
- за потреби: журнал перебування в укритті, відеоспостереження, службові записки.
Якщо час в укритті вважається простоєм, слід оформити початок і завершення простою (зазвичай наказом). Але постійно видавати окремі накази незручно, бо тривогу не передбачиш.
Щоб уникнути цього, доцільно затвердити окремий локальний акт – наприклад, положення/порядок, або внести зміни до правил внутрішнього трудового розпорядку. У цьому документі варто чітко визначити порядок дій під час повітряної тривоги та одразу передбачити, що:
- час перебування в укритті для працівників, які не можуть виконувати роботу там, вважається простоєм;
- початок і закінчення простою фіксується у спеціальному журналі;
- видавати окремі накази про кожен випадок простою не потрібно.
Такий підхід спростить облік та забезпечить правильне оформлення документів відповідно до законодавства.