Право на матеріальне забезпечення виникає у застрахованої особи з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством (абз. 2 п. 1 ст. 12 Закону № 1105), зазначає ProPodatki.com.ua.

Відповідно до ст. 179 КЗпП та ст. 17 Закону про відпустки за бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 70 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів. При цьому загальна тривалість відпустки не може перевищувати сумарно 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів).

Тож бувають випадки, коли у жінки є бажання надалі працювати і вона не йде у відпустку з того дня, коли її видано листок непрацездатності. Оскільки перебування у відпустці по вагітності та пологах – це право жінки, а не її обов’язок, то вагітна жінка має право йти у відпустку пізніше дати її початку, зазначеної в листку непрацездатності.

В ситуації, коли працівниця не бажає скористатися своїм правом на відпустку по вагітності та пологах, продовжує працювати і отримувати заробітну плату, роботодавець повинен виплатити зазначену допомогу лише за дні її фактичного перебування у відпустці по вагітності та пологах. А за період, який вона відпрацювала, їй буде виплачена заробітна плата на загальних підставах. Чинним законодавством не передбачено одночасної виплати заробітної плати і допомоги по вагітності та пологах за один і той самий період, оскільки ця допомога – це компенсація втрати заробітної плати через тимчасову непрацездатність. 

Щербина Світлана