Частиною 1 ст. 12 Закону № 1105 визначено право громадян на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яке виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом, зазначає ProPodatki.com.ua

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону №1105 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу).

Якщо працівник під час свого лікарняного перебував на роботі, за що отримав зарплату, яка підтверджується табелем та відомістями про нарахування та виплату, то допомога по тимчасовій непрацездатності не призначається. Оскільки лікарняний – це допомога працівнику за невідпрацьований час, а працівник працював і отримав зарплату, то одночасне отримання зарплати і допомоги не передбачено чинним законодавством.

На підставі наданої працівником пояснювальної записки оформлюється рішення/протокол/наказ відповідно до того, хто є відповідальним: уповноважена особа/ комісія/ директор про відмову у призначенні допомоги з тимчасової непрацездатності, приблизно такого змісту: "Керуючись ч. 1 ст. 15 Закону №1105, (НАКАЗУЮ:) відмовити ім’я та прізвища працівника, його посада, у призначенні допомоги з тимчасової непрацездатності за електронним лікарняним №.. від.. у зв'язку з відсутністю втрати заробітку (доходу). Підстава: заява ім’я та прізвище працівника від..., табель обліку робочого часу, відомість виплати зарплати".

Оформлення всіх вказаних вище документів є підставою для відмови роботодавцем у оплаті лікарняного працівнику.

Зазначимо, що рішення/протокол/наказ є підставою і для відмови в наданні допомоги за перші п’ять календарних дні за рахунок роботодавця, і для відмови у виплатах починаючи з 6 дня за рахунок ПФУ.

Щербина Світлана