Фріланс — це спосіб діяльності вільного надання послуг або виконання роботи без привʼязки до одного роботодавця, зазначає Ганна Лисенко, адвокат

Фралінсер може вести діяльність:

• як фізична особа
• як ФОП (платити податки)
• як працівник в штаті підприємства (отримувати з/п).

 Юридичними словами - це співпраця за такими договорами:

• для фізосіб - цивільно правовий договір, договір авторського замовлення
• для ФОП - договір про надання послуг, договір підряду
• для працівника в штаті - трудовий договір з нефіксованим робочим часом (трудовий фріланс).

Мої рекомендації, що слід вказати у договорах з фрілансером:

У цивільно-правовому договорі:

• фрілансер, як виконавець, а підприємство, як замовник
• фрілансер не повинен додержуватися трудового законодавства
• фрілансер не підкоряється правилам внутрішнього трудового розпорядку
• сам організує роботу й виконує її на власний ризик
• оплачується не процес праці, а його результат
• результат оформляється актами здачі-приймання робіт (наданих послуг).

 Податки та ЄСВ сплачує підприємство за фрілансера.

У договорі про надання послуг:

• фрілансер як виконавець, а підприємство, як замовник
• детально описати послугу або товар, опишіть кінцевий продукт і вкажіть його обсяг 
• вказати порядок і терміни виконання замовлення, це поетапна робота або разова, вкажіть строки надання послуг, щоб від фрілансера не вимагали роботу раніше строку
• умови оплати,  це один платіж (передоплата або післяоплата) або кілька (наприклад, 50% передоплати, після якої ви починаєте працювати), строки повної оплати та штрафи
• термін дії договору, але до повного його виконання
• контактна інформація обох сторін договору, чим більше буде зафіксовано даних, тим краще (електронна пошта, номер телефону, фактичну адресу).

Податки сплачує сам фрілансер.

У трудовому договорі з нефіксованим робочим часом:

• фралінсер в штаті підприємства, має відпустки та лікарняні, йде страховий стаж
• фрілансер отримує заробітну плату за фактично виконану роботу,  за відрядними розцінками
• ставка єдиного внеску (22%) застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру, тобто може бути меншої за мінімальну з/п.

Податки та ЄСВ сплачує роботодавець.