Часом працівник може занедужати під час відрядження. А часом буває і навпаки — у період хвороби він вирушає у відрядження. Чи правомірні такі дії розглянемо далі.

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованим особам у вигляді матеріального забезпечення, яке частково або повністю компенсує втрату зарплати (доходу) у разі настання страхового випадку, зокрема, тимчасової непрацездатності (ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 р. № 1105-XIV, далі — Закон № 1105).

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність листок непрацездатності.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону № 1105 застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений лікарем, втрачають право на таку допомогу. 

Водночас лікар, який відкрив листок непрацездатності, може й не здогадуватися про те, що хворий приступив до роботи, а отже, порушив режим, установлений для нього лікарем.

Але треба пам’ятати, якщо  особа, які порушує режим, установлений лікарем, не з'являються в призначений час на медичний огляд, втрачають право на таку допомогу з дня допущеного порушення на строк, визначений органом, що приймає рішення про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Таким чином, якщо дійсно встановлено тимчасову непрацездатність, виконання службових обов'язків у цей же проміжок часу неможливе у зв'язку зі станом здоров'я працівника. І якщо працівника під час хвороби направили у відрядження, він втрачає право на допомогу по тимчасовій непрацездатності за період відрядження.

Своєю чергою, роботодавець не має права направляти у відрядження працівника, який перебуває на лікарняному. Адже на період тимчасової непрацездатності працівнику надають листок непрацездатності, що слугує підставою для звільнення його від роботи у зв'язку з непрацездатністю. Те, що залучати працівника до виконання службового доручення в період хвороби, немає законних підстав, наголошував і Мінфін у листі від 20.01.2007 р. № 31-18030-07-10/854. Хоча там же зазначав, що за наявності наказу про направлення у відрядження та підтвердних документів працівникові відшкодовуються витрати, понесені ним у відрядженні, зокрема, на винаймання жилого приміщення, оплату вартості проїзду та добові.

Отже, працівник цілком може відмовитися від направлення у відрядження в період тимчасової непрацездатності, посилаючись на неможливість поїздки за станом здоров'я, а роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

Якщо працівник захворів під час відрядження, то відрядження переривається на строк, визначений у «лікарняному». Пунктом 9 розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, передбачено, що:

У разі тимчасової непрацездатності відрядженого працівника йому на загальних підставах відшкодовуються витрати на найм житлового приміщення (крім випадків, коли відряджений працівник перебуває на стаціонарному лікуванні) і виплачуються добові протягом усього часу, поки він не може за станом здоров'я приступити до виконання покладеного на нього службового доручення або повернутися до місця свого постійного проживання, але на строк не більше двох місяців.

Тимчасова непрацездатність відрядженого працівника, а також неможливість за станом здоров'я повернутися до місця постійного проживання повинні бути засвідчені в установленому порядку.

За період тимчасової непрацездатності відрядженому працівникові на загальних підставах виплачується допомога з тимчасової непрацездатності. Дні тимчасової непрацездатності не включаються до строку відрядження.