Як можна звільнити працівника, який знаходиться за кордоном із початку війни і не виходить на зв'язок із роботодавцем, розповідає Інна Журавська, експертка ЛІГА:ЗАКОН

У разі тривалої відсутності працівника на роботі роботодавець має право звільнити працівника, адже трудовий договір (зокрема й строковий) з працівником може бути розірваний роботодавцем за прогул (у т. ч. за відсутності на роботі понад 3 годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП).

Таке застереження для роботодавців підтверджено також у роз'ясненні Директорату розвитку ринку праці та умов оплати праці Мінекономіки, де було вказано, що працівники, які не виходять на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов'язаних із ними обставин, не можуть бути звільнені за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП за підставою "прогул". Зазначене обумовлено необхідністю збереження життя і здоров'я таких працівників та їх сімей і вважається як відсутність на роботі з поважних причин. Якщо не було оголошено простою, у такому випадку за працівниками зберігаються робоче місце та посада.

Якщо в даному випадку мова не йде про подібні ситуації, то роботодавець може звільнити працівника за власною ініціативою на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП за прогул. Проте це вимагає від нього дотримання певної процедури й виконання низки умов. Інакше працівник може оскаржити в суді своє звільнення і доведеться не лише поновлювати його на роботі, а й виплачувати середній заробіток за період вимушеного прогулу.

Також звернімо увагу на п. 8³ ч. 1 ст. 36 КЗпП, яким передбачено, що підставою припинення трудового договору є:

• відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.

Тобто для звільнення за цією підставою має бути наявність одночасно двох умов:

1) фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяців поспіль, що має бути підтверджено як табелем обліку робочого часу, так і наявністю інших документів, якими фіксувалася його відсутність (акти, доповідні записки тощо);

2) відсутність інформації в роботодавця про причини такої відсутності понад 4 місяців поспіль (при цьому не має значення поважність чи неповажність причин такої відсутності).

У листах Мінекономіки від 21.08.2022 р. № 4712-06/60662-07 та Держпраці від 12.08.2022 р. № 3055/4/4.1-22а зазначено:

… у випадку невиконання одночасно двох вищенаведених умов звільнення відповідно до такої підстави може бути визнано судом незаконним, наприклад, якщо працівник доведе, що протягом 4 місяців поінформував роботодавця про причини своєї відсутності.

Не може вважатися виконанням цієї умови наявність кількох подібних періодів, які в сумі дорівнюють або перевищують 4 місяці.