Кадровик
Чи можна не виплачувати вихідну допомогу при звільненні за ініціативою роботодавця у період дії воєнного стану?
Особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану визначає Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (ч. 1 ст. 1 Закону № 2136).
У період дії воєнного стану не застосовуємо норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих Законом № 2136 (ч. 3 ст. 1 Закону №2136).
В частині звільнення працівників з ініціативи роботодавця, в тому числі у зв’язку зі скороченням чисельності або штату, Законом № 2136:
- дозволено звільнити працівника у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку). При цьому дата звільнення — перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність, або перший робочий день після закінчення відпустки (ч. 1 ст. 5 Закону № 2136);
- скасовано обов’язок погоджувати звільнення працівників з профспілкою (ч. 2 ст. 5 Закону № 2136), норми норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.
Важливо
Законом № 2136 не запроваджено норм, що змінювали б порядок застосування положень ст. 44 КЗпП.
Таким чином при скороченні штату роботодавець повинен виплатити працівнику вихідну допомогу при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (ст. 116 КЗпП).