Правила організації військового обліку є складовою законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. 

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

Законодавство України зобов’язує роботодавців вести військовий облік. А держава в особі уповноважених органів слідкує за виконанням цієї вимоги та притягує порушників до відповідальності.

Чинне законодавство не містить вичерпного переліку порушень законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за які громадяни та посадові особи несуть відповідальність.

Однак маємо ст. 47 Закону № 2232 та п. 87 Порядку № 1487, положенням якого, зокрема, передбачена відповідальність за несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, та неподання відомостей про таких осіб.

Отже, за неподання або несвоєчасне подання інформації громадяни та посадові особи можуть бути притягнені до відповідальності, встановленої ст. 210-1 КУпАП.

За логікою, військовий облік має вестися з моменту створення підприємства. Тож виникають запитання:

• Що буде, якщо почати подавати інформацію в ТЦК та СП про прийняття/звільнення працівників зараз, але раніше не подавали жодної інформації, не проводили звіряння тощо?
• Що буде, якщо подати інформацію про призначення відповідальних за ведення військового обліку, але не подавали до цього інформацію про керівника?
• Що буде, якщо, наприклад, в ОСББ є один голова — жінка-пенсіонерка, яка не буде вести військовий облік, а формально має подати інформацію про своє призначення?

Аналогічні запитання виникають і щодо громадських організацій та благодійних фондів, де в кращому випадку один керівник на громадських засадах, а працівників немає.

Оскільки інших видів відповідальності, крім адміністративної, за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію не передбачено, повертаємось до КУпАП.

Так, у ст. 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а в разі триваючого правопорушення — не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Тож якщо зараз подати інформацію, строки подання якої пропущено, то можна наразити себе на штраф за несвоєчасне подання інформації. Хоча якщо строки притягнення минули, то притягнення до відповідальності можна оскаржити. Але ведення військового обліку — це комплекс взаємопов’язаних заходів, а не лише окремі дії. Тому порушення його ведення — це триваюче адмінпорушення.

З іншого боку, якщо інформацію не подавати й надалі, очікуйте на штраф за її неподання.

Таким чином, як неподання інформації, так і несвоєчасне її подання є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, які тягнуть за собою накладення штрафу відповідно до ст. 210-1 КУпАП.

Розглядають справи про такі адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а також центральне управління та регіональні органи Служби безпеки України, від імені яких накладати адміністративні стягнення мають право керівники.

Чинним законодавством передбачено, що вести військовий облік мають всі державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації. Цей обов’язок не містить винятків для громадських організацій та благодійних фондів, а його виконання не залежить від кількості осіб, які працюють на підприємстві, в установі, організації. Правила для всіх однакові, відповідальність теж.

Ірина ОВДІЙЧУК, юристка Адвокатської фірми «Єфімов та партнери»