Наймати працівників можуть компанії, приватні підприємці, а також фізичні особи, які беруть на роботу кухарів, нянь, водіїв тощо. При цьому всі вони стають роботодавцями і мають дотримуватися трудового законодавства.

Часто роботодавці укладають з працівниками цивільно-правові угоди, а не трудові. Проте тут ви не можете самі обирати варіанти. У відносинах працівник – роботодавець завжди укладається трудовий договір. Цивільно-правова угода про надання послуг укладається в разі співпраці з незалежним підрядником або особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, тобто займається підприємництвом, бізнесом.

Як правило, особа є працівником, якщо:

• ви призначаєте її на посаду з певними обов’язками, визначаєте режим роботи та робочий час;
• ви контролюєте, як, коли і де вона виконує роботу;
• ви сплачуєте фіксовану погодинну, щотижневу або місячну зарплату;
• ви платите за процес праці, а не за її результат;
• ви надаєте матеріали та обладнання для виконання роботи;
• ви надаєте вихідні дні та оплачувані відпустки тощо.

Увага! Порядок оформлення трудових відносин з найманими працівниками є однаковим для всіх роботодавців. Він включає три основні кроки:

• укладення трудового договору;
• оформлення наказу про прийняття на роботу;
• повідомлення Державної податкової служби.

Для укладання трудового договору працівник має надати:

• паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
• індивідуальний податковий номер;
• трудову книжку (за наявності).

Якщо це необхідно для роботи, ви можете попросити надати документи про освіту, довідку про стан здоров’я тощо.

Пам’ятайте! Заборонено вимагати від працівників відомості про їхню партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування.