До Східного Міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці звернувся пан Анатолій, який працював на одному з приватних підприємств Донецької області та нещодавно звільнився.

Пан Анатолій скаржився на те, що роботодавець окрім того, що не виплатив розрахункові кошти в день звільнення, ще й примушує отримати кошти в касі підприємства, хоча заробітну плату пан Анатолій отримував на банківську картку.

Інспектор праці зв’язалась з роботодавцем та  проінформувала його, що відповідно до

статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у вищезазначені строки, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (стаття 117 КЗпП України).

Також роботодавцю було повідомлено, що забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 25 Закону України «Про оплату праці»). За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний працівником рахунок (адресу) з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Роботодавець визнав свою провину та перерахував всі кошти, які лежать пану Анатолію на вказаний ним рахунок.