Відповідно до ст. 5 Закону про оплату праці, організація оплати праці здійснюється на підставі:

• законодавчих та інших нормативних актів;
• генеральної угоди на національному рівні;
• галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; 
• колективних договорів; 
• трудових договорів; 
• грантів.

Статтею 21 Закону про оплату праці визначено, зазначає Щербина Світлана, Дебет-Кредит, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Колективним договором, а якщо такий договір не укладався — актом роботодавця, виданим після погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації — з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників, можуть встановлюватися інші системи оплати праці (ст. 6 Закону про оплату праці).

Отже, якщо колдоговором (або іншим актом роботодавця) передбачено підвищення окладів (ставок) у зв’язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму протягом року чи у зв’язку зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати, то це потрібно робити шляхом підвищення посадових окладів усім працівників. Якщо такої вимоги немає, то підвищувати оклади роботодавець не зобов’язаний. 

Таким чином, підприємство самостійно вирішує з урахуванням власних фінансових можливостей та інших умов, коли підвищувати посадові оклади, на скільки, яким категоріям працівників тощо.  Головне – виконати мінімальні державні гарантії, зокрема: з 1 січня 2023 року мінімальний розмір посадового окладу (тарифної ставки) у штатному розписі має бути встановлений у розмірі не менше 2684,00 грн, а мінімальна зарплата нарахована за повністю виконану місячну норму праці — не менше 6700 грн.

В даному випадку роботодавець, виходячи із фінансових можливостей, підвищив оклади не всім працівникам, і це його право і не є порушенням трудового законодавства, якщо при цьому дотримано мінімальні гарантії.