Кадровик
Чи надається додаткова відпустка у зв’язку з навчанням за кордоном?
Заступник начальника відділу з питань додержання законодавства про працю у Дніпровському регіоні управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Ірина Біланинець надає ґрунтовне роз’яснення з питання дотримання законодавства про працю відносно працівників, які працюють та навчаються у вищих навчальних закладах за кордоном в частині можливості надання додаткової оплачуваної відпустки.
Наразі діє Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі — Закон № 2136) Згідно статті 12 Закону № 2136:
Норма закону
1. У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.
Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми частини сьомої статті 79, частини п'ятої статті 80 Кодексу законів про працю України та частини п'ятої статті 11, частини другої статті 12 Закону України "Про відпустки" у період дії воєнного стану не застосовуються.
У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки".
2. У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури.
Право працівників на навчальну відпустку закріплено у статті 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про оплачувані учбові відпустки» від 24 червня 1974 р. № 140, ратифікованою Україною 26 вересня 2002 р., у якій «оплачувана учбова відпустка» означає відпустку, яка надається працівникові з метою навчання на визначений період у робочий час з виплатою відповідної грошової допомоги.
Згідно статті 202 КЗпП України кожен роботодавець, незалежно від виду діяльності та форми власності підприємства, повинен створювати працівникам, які навчаються без відриву від виробництва, необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.
Додаткові оплачувані відпустки у зв’язку з навчанням надають протягом навчального року незалежно від строку безперервної роботи на цьому підприємстві.
Навчальна відпустка надається незалежно від щорічних основної та додаткової відпусток. Порядок їх надання не залежить один від одного.
Навчальні відпустки не підлягають поділу на частини, перенесенню на інший період, продовженню на святкові та неробочіидні. Також за невикористані дні таких відпусток не виплачується грошова компенсація.
Важливо
Роботодавець зобов’язаний надавати працівнику таку відпустку саме в той час, який визначено навчальним закладом. Ненадання відпустки у цей час не може бути обґрунтовано виробничою необхідністю для підприємства, оскільки за стаття 202 КЗпП України на роботодавця покладається обов’язок створювати працівникам необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.
Порядок оформлення відпустки у зв’язку з навчанням:
- працівник подає роботодавцеві заяву про надання йому додаткової оплачуваної відпустки у зв’язку з навчанням і додає до неї довідку-виклик з навчального закладу.
У заяві працівник обов’язково зазначає дату початку навчальної відпустки і її тривалість. Підтвердженням того, що працівник навчається успішно, є надана довідка-виклик від навчального закладу. Вимагати від працівника надати інші документи роботодавець не має права.
- роботодавець видає наказ про надання працівникові додаткової відпустки у зв’язку з навчанням на підставі заяви від працівника і довідки-виклику з навчального закладу.
Оформляється наказ в довільній формі із зазначенням тривалості навчальної відпустки та конкретних дат її надання, або шляхом заповнення типової форми № 3-П, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 р. № 489.
Згідно зі статтею 2 Конвенції Міжнародної організації праці N 140 «Про оплачувані навчальні відпустки» кожен член організації розробляє і здійснює політику, що сприяє наданню оплачуваних учбових відпусток, методами, що відповідають національним умовам і практиці.
Проблема щодо надання додаткових оплачуваних відпусток у зв’язку з навчанням працівникам, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, а навчаються у навчальних закладах за кордоном, полягає у відмінностях законодавства про освіту, в тому числі визначенні рівнів акредитації навчальних закладів, порядку їх надання (на підставі якого документа роботодавець має надати працівникові таку відпустку).
У листі Мінсоцполітики від 28.12.2013 р. № 563/13/116-13 вказано, що працівникам, які навчаються у закладах освіти за кордоном, додаткові оплачувані відпустки у зв’язку з навчанням можуть надаватися тільки за умови, що навчання здійснюється в порядку, установленому законодавством відповідної держави, і закінчується видачею диплома, еквівалентного диплому українського закладу вищої освіти, який визнається в Україні.
Водночас у цьому випадку питання надання навчальних відпусток можуть бути врегульовані колективним договором установи, в якій працює працівник.
Таким чином, за умови можливості з урахуванням вищевказаної інформації, працівнику необхідно надати додаткову оплачувану відпустку у зв’язку з навчанням за кордоном.