Хто являється сторонами трудового договору

Сторонами трудового договору є фізична особа (громадянин) і роботодавець.
Роботодавцем може бути юридична особа, фізична особа (як суб'єкт підприємницької діяльності, так і ні), а також самозайняті особи (приватні нотаріуси, адвокати, лікарі та ін.).
Фізичні особи можуть бути прийняті на роботу лише з визначеного віку (ст. 188 КЗпП). За загальним правилом, працевлаштуватися може тільки особа, яка досягла 16-річного віку. Як виняток і за дотримання певних умов, особи, які досягли 14 і 15 років, можуть бути прийняті на роботу за згодою одного з батьків.
На певні види робіт працевлаштовуватися можна лише за умови досягнення 18 років (ст. 190 КЗпП).
У низці законодавчих актів передбачено більш високий віковий поріг для прийняття на роботу, наприклад, на посаду Президента України, депутата, Уповноваженого з прав людини, судді та ін.
В окремих випадках законодавчо може бути передбачено й максимальний вік працівника, як, наприклад, стосовно державної служби, членства у Вищій раді юстиції тощо.
Якщо законодавством установлено вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника, стороною трудового договору має бути особа, яка відповідає таким вимогам (ст. 22 КЗпП).
Трудовий договір не може бути укладено з громадянином, який має медичний висновок про протипоказання запропонованій роботи за станом здоров'я (ст. 24 КЗпП).
Також не допускається укладення трудового договору з особою, позбавленою такого права в судовому порядку.
Роботодавець має право встановлювати обмеження щодо спільної роботи родичів, якщо в процесі виконання трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному (ст. 251 КЗпП).
Важливо
Працівник зобов'язаний особисто виконувати доручену йому роботу й не має права передоручати її іншій особі, крім визначених законодавством випадків (ст. 30 КЗпП).
Роботодавець не має права вимагати виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (ст. 31 КЗпП).
Роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.