З початком війни в Україні життя докорінно змінилось. Частина працівників підприємств, установ, організацій зіштовхнулась із зупиненням роботи, викликаним відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання посадових обов’язків, невідворотною силою або іншими обставинами, що в законодавстві має юридичне визначення як простій не з вини працівника.

Відтак, простій можна застосувати не лише до всього підприємства, установи, організації в цілому, а й до окремих структурних підрозділів, а також окремих працівників. За умов воєнного стану серед причин простою можуть бути не тільки активні бойові дії в регіоні, але й ще:

• відключення електроенергії, води, газу;
• відсутність можливості організації дистанційної роботи;
• вихід з ладу обладнання, яке неможливо відремонтувати через брак комплектуючих чи потрібних спеціалістів;
• масова евакуація або виїзд працівників та інше.

Простій не з вини працівника має також і ряд своїх особливостей.

По-перше: оформлення простою в умовах воєнного стану гарантує продовження трудових відносин з підприємством, але із зменшенням оплати праці на рівні розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові окладу з обов’язковими додатковими нарахуваннями, які належать працівнику, зокрема, це можуть бути надбавки за ранг або за вислугу років.

По-друге: працівники не можуть підписувати документи, навіть якщо під час простою вони час від часу можуть перебувати на робочому місці, адже хоч вони і знаходяться у трудових відносинах з підприємством, та вони не виконують своїх посадових обов’язків у повному обсязі.

По-третє: за увільненим працівником або працівником, який уклав контракт добровольця територіальної оборони, зберігається місце роботи, посада та середній заробіток.

Таким чином, простій є одним із порятунків під час вимушеної зупинки роботи деяких підприємств, установ, організацій або окремих працівників.