Звільнення — це припинення трудових відносин між працівником і роботодавцем.

Розкрадання — умисне протиправне безоплатне звернення певним способом державного чи громадського майна на власні потреби чи потреби іншої особи з корисливих мотивів. Розкрадання - злочини, що полягають в умисному, протиправному оберненні особою певним способом державного, комунального чи приватного майна на свою користь або на користь іншої особи. Залежно від способів розкрадання кримінальний закон розрізняє крадіжку, грабіж, розбій, шахрайство, вимагання, привласнення, розтрату і розкрадання шляхом зловживання службовим становищем.

Дрібне розкрадання майна — це розкрадання майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( ч.2 ст. 51 КУпАП).

Основні положення

В разі виявлення факту розкрадання на підприємстві установі організації власник або уповноважений ним орган звертається до відповідного відділу Поліції для проведення перевірки.

Слідчим вноситься інформація до єдиного реєстру досудових розслідувань, заводиться кримінальне провадження та проводиться по ньому досудове розслідування. Під час розслідування встановлюються всі обставини крадіжки - об'єкт, суб'єкт, обставини крадіжки, розмір викраденого.

Досудове розслідування закінчується:

• Обвинувальним актом — якщо є достатні підстави для притягнення особи до кримінальної відповідальності.
• Постановою про закриття кримінального провадження та направленням матеріалів на розгляд в порядку адміністративного провадження

І обвинувальний акт і адміністративні матеріали розглядаються єдиним органом, який має право розглядати матеріали про наявність вини особи — судом. Тільки після доведення вини особи в суді та наявності вироку по кримінальному провадженню або постанови по справі про адміністративне правопорушення власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника з роботи за п. 8 ст. 40 Кодексу законів про працю України: "Вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу".

Таким чином для звільнення потрібні наступні умови:

• Крадіжка повинна бути здійснена за місцем роботи винної особи( на цьому ж підприємтсві, установі, організації)
• Вина особи повинна бути доведена у встановленому законом порядк.
• Про винність особи повинно бути рішення суду, яке вступило в законну силу.

В разі, якщо працівник здійснив крадіжку на іншому підприємстві і не під час виконання своїх обов'язків, його не можна звільнити на підставі п. 8 ст. 40 КЗпП.

Порядок звільнення

Звільнення працівника з роботи відбувається на загальних засадах.

Роботодавець зобов’язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Стягнення з винної особи вартості викраденого можливе тільки після рішення суду по цивільній справі про відшкодування шкоди, для чого роботодавцеві необхідно звернутись з цивільним позовом до суду.

Обмеження щодо звільнення

Частиною третьою статті 40 КЗпП встановлено обмеження щодо розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Це правило поширюється не лише на випадки, зазначені у статті 40 КЗпП, а й на всі інші випадки, коли розірвання трудового договору кваліфікується як здійснене з ініціативи роботодавця.

Для звільнення деяких категорій працівників з ініціативи роботодавця, крім додержання загального порядку, встановлено додаткові вимоги. Зокрема, відповідно до статті 198 КЗпП звільнення працівників, молодших вісімнадцяти років, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається тільки за згодою районної (міської) комісії в справах дітей.