Реалізація права особи на зайняття трудовою діяльністю відбувається шляхом укладання трудового договору, зокрема, надзвичайне місце посідає трудовий контракт, зазначає Людмила Куса, GRACERS, керівник практики вирішення спорів, адвокат

Контракт — своєрідна конфігурація трудового договору. За приписами Кодексу законів про працю України, контракт це особлива форма трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін (ст. 21 КЗпП України).

Контракт, на відміну від трудового договору:

• по-перше, повинен обов'язково бути в письмовій формі;
• по-друге, укладається лише у випадках, що визначені на законодавчому рівні;
• по-третє, контракт укладається на певний період, що обумовлений сторонами, тоді як поміж іншого, трудовий договір може бути безстроковим;
• по-четверте, в контракті сторони можуть обумовити додаткові права та зобов'язання як працівника, так і роботодавця, тобто, передбачити умови, що на законодавчому рівні не визначені.
• по-п'яте, може містити додаткове підґрунтя для його розірвання, а у випадку дострокового розірвання обов'язкове обумовлення компенсаційних виплат, зокрема, матеріальної і моральної шкоди.

Важливо пам'ятати, що укладення контракту можливо лише в тому випадку, якщо це прямо передбачено Законами України (можливість укладення контракту передбачають Закони України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», «Про фермерське господарство», «Про державну службу», Господарський кодекс України (посада керівника підприємства, працівники підприємства), тощо).

Пропонуємо Вашій увазі розглянути судову практику щодо реалізації можливості оскарження (розірвання) трудових контрактів.

Досить цікавим та неабияким важливим є питання щодо можливості визнання недійсним трудових контрактів в судовому порядку. Так, наразі діє стала позиція судів щодо того, що трудовий контракт (договір) не є правочином у розумінні норм Цивільного кодексу України, зокрема, ст. 202 ЦК України, на який розповсюджуються вимоги стосовно чинності такого правочину та який, у випадках, передбачених законом може бути визнаний недійсним в судовому порядку, затим що, предметом контракту є діяльність людини (праця) і відносини сторін, яка регулюється нормами трудового та спеціального законодавства.

Тобто, існування між працівником та роботодавцем трудових правовідносин, що закріплені умовами контракту, які регулюються нормами трудового та спеціального законодавства – не є правочином, який може бути визнаний недійсним (постанова Верховного Суду України від 24 червня 2015 року в справі № 6-530цс15 та у постанова Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 757/49315/16-ц).

За приписами ст. 9 КЗпП України 

Втім, цей припис містить виняток. Саме на нього вказує Верховний Суд у Постанові від 01 червня 2020 року за результатами розгляду справи № 487/79/18-ц, винятком з правил є контракт – особлива форма договору, спрямована на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, яка, зокрема, передбачає покладення на працівника підвищеної відповідальності. Контракт може охоплювати тези, що змінюють на гірший стан працівника, наприклад, додаткові умови для звільнення чи притягнення до відповідальності: «на контрактну форму трудового договору не поширюється положення статті 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними».

«До» чи «по»?

Не менш цікавим є питання щодо строку дії контракту. Працівник з метою захисту свого порушеного права звернувся до суду з позовом в якому, зокрема, просив суд встановити факт дострокового звільнення до закінчення строку дії контракту, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що термін дії  контракту визначено до 27 червня 2018 року, тоді як трудові відносини роботодавцем було вирішено розірвати з 26 червня 2018 року.

За результатами судового розгляду, Верховний Суд у постанові від 09 червня 2021 року вказав, що суд апеляційної інстанції з урахуванням положень статті 241 КЗпП України вмотивовано витлумачив вживання прийменників «до» і «по» для позначення кінця терміну  взяв до уваги, що прийменники «до» і «по» в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь, а отже зазначення у контракті терміну його дії до 27 червня 2018 року свідчить, що саме ця дата і є останнім днем чинності дії трудового договору.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду наведеною у постанові від 09.06.2020 у справі № 419/1965/18 прийменники «до» і «по» в українській мові вживаються на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.
 
Вина як допоміжна, однак, не визначальна обставина для розірвання контракту.

Враховуючи особливості контрактної форми трудового договору, існування чи відсутність вини працівника не є першорядним для припинення дії контракту. Ключовим у даному випадку є сам факт порушення, а встановлена вина керівника лише додатково підтверджує законність оскаржуваного наказу. Такі висновки дав Верховний суд у Постанові ВС від 30 серпня 2018 р., справа №463/3091/15, у постановах від 05 грудня 2018 р, справа №719/348/16-ц; від 10 квітня 2019 р, справа №522/10592/17;від 14 березня 2018 р, справа №753/18013/14., а також у постанова ВС від 7 листопада 2018 р., справа №629/3910/17, постанові від 23 січня 2018 р, справа №203/6039/15-ц щодо доведеності фактів порушення чи невиконання умов контракту.

Наостанок варто зазначити, що при укладанні трудових контрактів будь пильними та перед тим як підписувати контракт і розпочинати трудову діяльність – щонайменше, ознайомтесь з умовами аби не поставити себе у край невигідне становище.