Максимальний розмір по всім утриманням із заробітної плати становить 20 відсотків від виплаченої заробітної плати, а у випадках передбачених законодавством (як роз'яснює Держпраці — при стягненні аліментів; відшкодуванні шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також втратою годувальника; відшкодування шкоди, заподіяної злочином, в разі коли особи, які купують товари в розстрочку, здійснюють виплати за виконавчими документами) — 50 відсотків від виплаченої ЗП.

50 відсотків ЗП повинні залишатися навіть, якщо у роботодавця кілька виконавчих документів на працівника. У таких випадках задовольняється кожен (а решта суми підлягає стягненню вже з наступних зарплат).

Вищезазначені обмеження, встановлені частинами 1 і 2 ст. 128 КЗпП, не поширюються на утримання із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей — в цих випадках максимальний розмір 70 відсотків.

На підставі чого відбуваються утримання із ЗП

Будь-які неподаткові утримання (відрахування) повинні підкріплюватися документами, що підтверджують підставу скоєння таких утримань. Це можуть бути:

• наказ (або розпорядження) роботодавця (якщо мова йде про покриття заборгованості працівника перед підприємством, на якому він працює).

Не забувайте про виключний перелік для утримань, про який ми говорили раніше, а також про терміни: не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми, а якщо мова йде про відшкодування шкоди заподіяної працівником - розпорядження вищого в порядку підлеглості органу роботодавця має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, або ж пропущено строк, або ж розмір заподіяної шкоди вище середньомісячної ЗП працівника - суперечка підлягає вирішенню в суді, а потім вже здійснюється стягнення за виконавчим документом.

• будь-які виконавчі документи - перелік виконавчих документів можна знайти в статті 3 Закону України «Про виконавче провадження». Водночас роботодавцю важливо пам'ятати, що відповідно до ст.69 цього закону, вони зобов'язані здійснювати відрахування із заробітної плати боржника, при отриманні виконавчого документа. Роботодавець перераховує відповідні утримання на рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця - як зазначено в документі - в термін, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а якщо такий строк не встановлений, - до 10 числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення.

Після цього роботодавець щомісяця надсилає виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України. Ця форма закріплена в наказі Мін'юсту «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» від 02.04.2012 р № 512/5 і називається «Звіт про вчинені відрахуваннях і виплати».

Якщо відрахування припиняються, роботодавці повідомляють виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника (якщо воно відоме) — не пізніше ніж у триденний термін.

• письмове доручення працівника роботодавцю на перерахування частини свого заробітку на користь третьої особи.

Зверніть увагу! У роботодавця є зобов'язання, передбачене статтею 110 КЗпП — при кожній виплаті ЗП попереджати працівника про суми, що підлягають виплаті (сума ЗП з розшифровкою за видами) і про розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати. Допоможуть роботодавцю в цьому розрахункові листи.

Трофименко Ірина, Юридичний ресурс Протокол