Утримання із заробітної плати— це передбачені законодавством суми, на які зменшується заробітна плата при виплаті. Акцентуємо увагу, що конкретні випадки застосування утримань повинні бути передбачені законодавством (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про оплату праці»).

Заробітна плата вид стягнень. Зазвичай такі класифікують на:

1. податкові (податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), військовий збір (ВС)) і,
2. неподаткові відрахування (всі інші), до яких відносяться:

• утримання, метою яких є забезпечення виконання зобов'язань перед третіми особами (наприклад, аліменти та інші виплати за виконавчими документами, чи добровільні виплати третім особам за заявою працівника);
• утримання для покриття заборгованості підприємству, де працює одержувач ЗП.

Заробітна плата: які утримання (відрахування)? Що стосується утримань, які здійснюються за заявою працівника (тобто добровільні) — спрямування відрахувань визначаються самим працівником і дати їх повний перелік достатньо складно. Це можуть бути: внески організаціям, профспілкам, на благодійну допомогу, в рахунок погашення кредитів — і так далі.

Зверніть увагу! Згідно ч. 2 статті 25 Закону України «Про оплату праці» — забороняються відрахування із заробітної плати, метою яких є пряма чи непряма сплата працівником роботодавцю або будь-якому посередникові за одержання або збереження роботи.

Що ж стосується недобровільних утримань із ЗП, тобто таких, що здійснюються незалежно від бажання працівника - для таких передбачено обов'язкове документальне обгрунтування і спрямування коштів чітко регламентовано законом. Це податкові відрахування (хоче працівник чи ні, роботодавець зобов'язаний утримати з нього ПДФО і ВЗ) і це утримання на відрахування за виконавчими документами (перелік виконавчих документів можна знайти в статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р), в тому числі відрахування на аліменти.

Так само, до недобровільним утримань із ЗП відносяться відраховуються на погашення заборгованості самому ж підприємству (роботодавцю). Тут вже чіткий перелік встановлений в частині 2 статті 127 КЗпП, де передбачені такі причини утримань:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок помилок під час підрахунку; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування (інакше варто звертатися до суду — ППВСУ №13 від 24.12.1999 р «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», далі також ППВСУ №13)

У цих випадках роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми. Якщо терміну не змогли дотриматися - теж варто звертатися до суду (ППВСУ №13, п.24) або ж за згодою працівника на добровільне списання.

До розрахункових помилок відносяться неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Однак — не можуть вважатися такими, що не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, в тому числі колективного договору.

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки.

Водночас є винятки — такі відрахування не здійснюються, якщо працівник звільняється з роботи з підстав:

• призову або вступу на військову (або ж альтернативну) службу працівника або ж роботодавця, переведення працівника на інше підприємство (або перехід на виборну посаду), або ж при відмові працівника перевестися на роботу в іншу місцевість (або з істотними змінами умов праці) (п . 3, 5, 6 статті 36 КЗпП);
• зміни організації виробництва і праці (в тому числі, при реорганізації, ліквідації підприємства, скорочення штату працівників тощо), виявлення невідповідності працівника займаній посаді, або не появі на роботі більше 4-х місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (п. 1, 2 і 5 статті 40 КЗпП);
• при направленні на навчання;
• у зв'язку з переходом на пенсію.

3) при відшкодуванні шкоди, заподіяної з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136 КЗпП).

Зверніть увагу! Згідно ч.4 статті 26 Закону України «Про оплату праці» — не допускаються утримання з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно із законодавством стягнення не накладається. Такі випадки детально розшифровані в ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження».

Адвокат Трофименко Ірина, Юридичний ресурс Протокол